Новели законодавства про адміністративну процедуру: Олександр Ситников

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Новели законодавства про адміністративну процедуру», лектором якого виступив Олександр Ситников, директор Центру «Доступне правосуддя», суддя ВАСУ у відставці, викладач НШСУ, адвокат, кандидат юридичних наук.

Як зазначає лектор, актуальність прийняття Закону «Про адміністративну процедуру» виникла ще з прийняттям Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України № 810/98 від 22 липня 1998 року, у якій наголошувалося на необхідності суттєво покращити законодавче регулювання механізму позасудового захисту прав і свобод громадян, які порушуються органами виконавчої влади та їх посадовими особами. Право на такий захист реалізується шляхом подання адміністративної скарги до вищого у порядку підлеглості органу виконавчої влади (посадової особи). Процедура такого розгляду повинна бути упорядкована в окремому Адміністративно-процедурному (процесуальному) кодексі України.

На реалізацію вказаних вимог Концепції до ВРУ було подано шість законопроєктів і 17 лютого 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2073–IX «Про адміністративну процедуру».

Вказаний Закон врегулював відносини органів виконавчої влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Водночас дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:

1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, розв’язання питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;

2) проваджень (конституційного, кримінального, судового, виконавчого), діяльності (оперативно-розшукової, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної), вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

3) публічної служби (державної, дипломатичної, військової, в органах місцевого самоврядування, поліції, а також іншої);

4) реалізації виборчих прав;

5) оскарження процедур публічних закупівель.

Лектор детально схарактеризував поняттєвий апарат Закону, проаналізувавши такі поняття як: адміністративний орган, суб’єкт владних повноважень, адміністративна справа, адміністративний акт, адміністративне провадження, адміністративна процедура, процедурна дія, процедурне рішення, зацікавлена особа.

Серед ключових новел Закону виділено:

встановлення основоположних правил взаємовідносин адміністративних органів не лише з фізичними, а й з юридичними особами та чітка регламентація процедурного аспекту відносин особи та влади;

визначення кола суб’єктів звернення та наділення їх суттєвими процедурними правами;

встановлення вимог до адміністративних актів (зобов’язання адміністративних органів обґрунтовувати свої рішення), правил набрання ними чинності та оскарження;

право на відкликання, та визнання недійсним адміністративного акта;

запровадження правил публічного правонаступництва адміністративного органу;

регламентація оскарження адміністративних актів у позасудовому порядку.

Олександр Ситников відзначив позитивні новації Закону:

Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов’язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права;

Адміністративний орган, що порушив право, свободу чи законний інтерес особи, зобов’язаний за власною ініціативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний інтерес, не чекаючи подання скарги чи пред’явлення позову та запобігаючи повторенню порушення у майбутньому.

Адміністративний орган зобов’язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади.

Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.

До недоліків та проблем при застосуванні Закону віднесено наступні:

«Зацікавлена особа» може зловживати своїми правами та заблокувати прийняття необхідного рішення;

Безконтрольний перегляд та скасування власних рішень та відповідні корупційні ризики;

Недостатньо врегульовані питання припинення адміністративного органу.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/57uwkv88.

Матеріал на сторінці Advokat Post: https://bit.ly/4a8Rcjv

Про побудову доводів та аргументів в позовній заяві до адміністративного суду детально у матеріалі за посиланням: https://tinyurl.com/2s3vjbua.

Про характерні помилки при оформленні та подачі адміністративного позову детально у матеріалі за посиланням: https://tinyurl.com/y93fj7k3

Зареєструватися на наступний вебінар лектора на тему: «Як ефективно використати досудовий порядок вирішення спорів». https://tinyurl.com/4j33td9u

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ.