У Вищій школі адвокатури відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Договори в авторському праві: загальні положення (з урахуванням нового закону «Про авторське право і суміжні права»)», який провів Костянтин Зеров, к.ю.н., адвокат; с.н.с. НДІ ІВ НАПрН України, асистент кафедри інтелектуальної власності та інформаційного права Інституту права КНУ імені Тараса Шевченка
Договори у сфері авторського права – це дії двох чи більше осіб, спрямовані на набуття, зміну, припинення майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права.
Однак якщо за своєю суттю за договором майнові права не надаються / не передаються (не є набуттям), це є не договором розпоряджанням інтелектуальної власності. Не є договором розпоряджанням інтелектуальної власності так звана обгорткова ліцензія.
Договори у сфері авторського права мають певну специфіку стосовно предмета, об’єкта, сторін та форми.
Предмет договору – надання чи передача майнових прав інтелектуальної власності.
Об’єктом є твори.
Зміст права інтелектуальної власності складають особисті немайнові та майнові права.
Майновими правами суб’єкта авторського права є:
• право використовувати твір будь-яким способом (способами);
• виключне право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.
Закон «Про авторське право і суміжні права» передбачає спеціальне майнове право на справедливу винагороду. Зокрема, умови правочинів щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права або об’єкти суміжних прав стосовно передання (відчуження) або надання дозволу на використання (ліцензії) щодо майнового права на справедливу винагороду, передбаченого відповідно частиною третьою статті 12, частиною третьою статті 38, частиною третьою статті 39, частиною третьою статті 40 цього Закону, є нікчемними. Станом на зараз у сфері авторського права ця норма поки є декларативною.
До особистих немайнових прав автора належить:
• право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору, якщо це практично можливо;
• право забороняти під час будь-якого використання твору згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;
• право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого використання твору;
• право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора;
• право надати назву твору або залишити його без назви;
• право присвятити твір особі (особам), події або даті.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.
Сторонами договору у сфері авторського права, як правило, є дві особи, які можуть мати спеціальну назву. Сторонами можуть бути особи, які не мають необхідного загального обсягу дієздатності (починаючи з 14-річного віку).
З урахуванням приписів статті 358 ЦК України (аналогія) право спільної власності на об'єкт права інтелектуальної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою та не може реалізовуватися на розсуд лише одного із співвласників.
Що стосується форми договору, законодавством передбачено, що договір розпорядження майновими правами інтелектуальної власності обов’язково повинен укладатися у письмовій формі. Законодавством можуть встановлюватися випадки, коли договір може укладатися усно або шляхом конклюдентних дій.
Закон України «Про авторське право і суміжні права» конкретизує, що правочини щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права або об’єкти суміжних прав вчиняються у письмовій (електронній) формі, крім договору про використання твору в періодичних виданнях (газетах, журналах, електронних засобах масової інформації тощо), які можуть укладатися в усній формі.
Недотримання усної форми може здійснюватися при використанні об’єкта авторського права на підставі публічної ліцензії.
У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Розпоряджання майновими правами на об’єкти авторського права може здійснюватися на підставі:
• трудового договору (контракту) – в частині умов щодо розподілу майнових прав на службовий твір;
• договору про створення за замовленням і використання об’єкта авторського права;
• договору про передання (відчуження) майнових прав на об’єкт авторського права;
• ліцензійного договору на використання об’єкта авторського права;
• публічної ліцензії на використання об’єкта авторського права;
• іншого правочину щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт авторського права.
Непоіменованими договорами у сфері авторського права є:
• договір між співавторами;
• договір про виплату компенсації за використання твору;
• договір на використання комп’ютерної програми з обов’язковим дотриманням умов, визначених правовласником (EULA);
• договори щодо екранізації літературного твору (опціон – договір про надання переважного права на набуття майнових прав на екранізацію твору, договір про передання майнових прав на екранізацію твору з відкладальною обставиною (реалізація опціону).
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/e6UtrfB
Тематичний огляд матеріалу – на сторінці Advocat Post: https://cutt.ly/N6Ur3Oj
Цікаві публікації лектора:
Авторське право в Україні з 01.01.2023 року: нові правила гри. https://cutt.ly/c6Utzxj
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ