У Вищій школі адвокатури відбувся захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему «INTERNATIONAL COMMERCIAL CONTRACT: legal due diligence and navigation in sanctions», який провела адвокат Салатин Ходжалиєва, членк Центру правничої лінгвістики ВША НААУ.
На початку заходу увага слухачів була зосереджена на тому, які існують підходи у визначенні міжнародного комерційного контракту. Так, лекторкою були вказані три основних підходи:
-Теоретичний, згідно до якого міжнародний комерційний контракт визначається, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення приватно-правових відносин (за виключенням домовленостей, що виникають для задоволення особистих, сімейних, домашніх потреб, а також тих, що опосередковують сімейні та трудові відносини), що виникають між юридично рівними суб’єктами з їх вільного волевиявлення, пов’язаних з двома або більше країнами, якщо зв’язок із відповідними країнами має значущий характер;
- Практичний: International commercial contract has been concluded for cross border transactions, if it consists of offer; contract; shipment; acceptance of delivery; warranty period; and final payment etc (для транскордонних операцій укладено міжнародний комерційний контракт, якщо він складається з оферти; договору; відвантаження; приймання поставки; гарантійного терміну; і остаточного платежу тощо);
- Нормативний, який апелює, переважно, до джерел міжнародного «м’якого» права. Наприклад, Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року в частині 2 статті 1 визначає контракти, як міжнародні, якщо сторони, які їх укладають, походять з двох та більше різних держав («Contracts are «international» when the parties concluding the agreement come from two or more different States»).
З огляду на розглянуті визначення вбачається можливим встановити такі дві основні ознаки міжнародного комерційного контракту:
(1) міжнародний характер домовленості – означає, що сторони контракту є резидентами різних держав, походять із різних юрисдикцій; до того ж, сама транзакція має транснаціональний зміст;
(2) комерційна складова правочину – означає, що угода між сторонами виникає з приводу економічних, ділових взаємин, часто – торговельних, що виключає особистий характер транзакції (міжнародний комерційний контракт не регулюватиме сімейні, побутові, особисті відносини, тощо).
Одним із ключових аспектів роботи правника з міжнародним комерційним контрактом є етап верифікації контрагента клієнта, або проведення investigative legal due diligence. Лектор підтримує думку про те, що основна мета цієї процедури полягає в тому, щоб «не вбити угоду»: the purpose of investigative due diligence in NOT TO “KILL THE DEAL”. А тому, на думку лектора, правник (адвокат), який проводить due diligence має використати всі засоби комунікації, аби побудувати міст довіри між правником та менеджером, який відповідальний за комерційну складову цієї транзакції, та переконати його в тому, що ретельне дослідження репутації та документів контрагента є складовою процедури оцінки ризиків («risk assessment»). Лектором були виділені деякі актуальні інструменти, які використовуються для оцінки ризиків транзакції: аналіз санкційних списків та правовстановлюючих документів контрагента (constitutional documents), робота зі штучним інтелектом (AI), публічними ресурсами (public sources) тощо.
Лектор більш детально запинилася на огляді правовстановлюючих документів, які варто запитувати у контрагентів із таких юрисдикцій, як Англія та Уельс, Об’єднані Арабські Емірати, Туреччина. У підсумку цієї частини вебінару лектор запропонувала учасникам перелік правовстановлюючих документів, який можна використати в якості основи для направлення запиту контрагенту клієнта адвоката, що був складений з урахуванням досвіду роботи в різних юрисдикціях.
У блоці вебінару, який був присвячений питанням роботи із міжнародними санкціями, лектор спершу навела визначення санкцій:
“In order to stop people and/or institutions from engaging in certain industries, sanctions are imposed”.
З точки зору об’єкту застосування, існують санкції щодо осіб (persons), підприємств (entities), країн, на які накладені ембарго (embargoed countries), а також перелік спеціально визначених громадян та заблокованих осіб specially designated nationals and blocked persons list). Окремо виділяються спеціальні заходи (special measures). Ключовими видами санкцій є фінансові, торгові, економічні, дипломатичні, військове ембарго, заборони на поїздки (туристичний бан).
Лектор навела основні інституції та держави, які в сучасних умовах накладають міжнародні санкції:
1) United Nations: multinational sanctions including persons, entities, embargoed countries;
2) World Bank: multinational sanctions including persons, entities;
3) European Council: including persons, entities, embargoed countries, special measures (russia);
4) United Kingdom:
(4.1) HM, Office of Financial Sanctions Implementation (OFSI): including persons, entities, embargoed countries, special measures (russia);
(4.2) HM, Office of Trade Sanctions Implementation (Department for Business & Trade). Цей орган знаходиться на стадії формування та на нього покладається моніторинг дотримання торговельних санкцій для виявлення порушень, включаючи розслідування підозр в порушенні торговельних санкцій.
5) USA: Office of Foreign Assets Control: including persons, entities, SDN list (Specially Designated Nationals list).
Окрему увагу лектор приділила питанню складання санкційного застереження, яке доцільно включати в міжнародний комерційний контракт. Серед іншого в такому застереженні мають бути вказані:
1)Запевнення від контрагента щодо дотримання санкційних режимів (Warranty from counterparty);
2)Заборона вступати у відносини із особами, щодо яких застосовані санкційні обмеження чи торговельні ембарго (Prohibition to have business relationships with persons under sanctions and trade embargoes);
3)Перелік держав та міжнародних інституцій, які накладають санкції (To name the list of countries or international bodies which have enforced sanctions (e.g. United Nations, European Union, the United Kingdom and the United States of America);
4)Зобов’язання сторони, яка порушує вказане застереження, про направлення відповідного повідомлення про порушення другій стороні (Party in breach shall notify about the fact of violation);
5)Наслідки порушення санкційного застереження, як правило, розірвання контракту чи повне відшкодування завданих збитків (Consequences of violation (termination and full-indemnification are possible).
Наприкінці заходу лектор провела правові паралелі із українським законодавством та зауважила, що чинне національне законодавство оперує поняттям «зовнішньоекономічний договір (контракт)», що знаходить підтвердження у кодексах (ПК України, ГК України, МК України) та законах (ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://tinyurl.com/2rzmwtxt
Матеріал на сторінці Advokat Post: https://tinyurl.com/yuvm5usb
Цікаві публікації лектора:
·Застосування доктрини фрустрації в умовах пандемії, спричиненої вірусом SARS-CoV-2. https://tinyurl.com/5br6y54b
·Як доречно на юридичну англійську мову перекласти вираз «порушення умов контракту»? https://tinyurl.com/3vsmn39y
Зареєструватися на вебінари Салатин Ходжалиєвої:
·Проєкт «Правосвідомість» вебінар на тему: «Культура договірних відносин: чи потрібно укладати договір?». https://tinyurl.com/3esfa4pj
·International commercial contract: essential conditions. https://tinyurl.com/mr2vt7te
·Does a company need articles of association? https://tinyurl.com/5yzsyu95
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ