Choice of forum clause: суд проти арбітражу

Не є секретом, що застереження про forum (місце розгляду спору або установу, яка буде вирішувати спір) є одним із ключових в міжнародному комерційному контракті та потребує ретельного аналізу правниками на етапі погодження контракту. Однак, як показує практика укладання міжнародних комерційних спорів, важливо враховувати не тільки контекст певного договору при обранні форуму, але й пов’язаних із ним контрактів.

Пропоную розглянути справу та підхід тлумачення судом положення про обрання форуму із міжнародного контракту в справі №290/2021 (Дубай, ОАЕ).

Справа стала так званою landmark case та мала значний резонанс у правовій спільноті, адже Касаційний суд (Дубай, ОАЕ) ухвалив рішення, що володіє достатньою юрисдикцією для розгляду спору між Забудовником та Консультантом, незважаючи на те, що контракт між ними містить дійсне арбітражне застереження, оскільки (a) Консультант був відповідачем разом із Підрядником (в окремому договорі між Підрядником та Забудовником арбітражне застереження відсутнє) та (b) окремий розгляд в суді та арбітражі «тісно пов’язаних» спорів за двома пов’язаними між собою контрактами суперечить інтересам правосуддя.

Короткий виклад обставин справи

Відомий в ОАЕ Забудовник найняв Консультанта для надання основних інженерно-консультаційних послуг та здійснення нагляду за роботами, які виконує Підрядник в межах великого будівельного проекту у Дубай. В процесі виконання робіт до Підрядника виникало багато питань щодо якості, тому йому заявили претензію щодо порушення умов контракту, а Консультанту – щодо неналежного нагляду за ходом виконання Підрядником робіт. Важлива деталь: договір між Забудовником і Консультантом мав чинне арбітражне застереження, а договір між Забудовником і Підрядником — ні.

Забудовник звернувся до Суду першої інстанції (Dubai Court of First Instance) із позовом, в якому вимагав щоб і Консультант, і Підрядник несли відповідальність за виплату 9,5 мільйонів дірхамів ОАЕ. Dubai Court of First Instance відхилив позов в частині вимог, які заявлені до Консультанта, аргументуючи тим, що контракт між Забудовником та Консультантом має арбітражне застереження, а тому цей спір підлягає розгляду в арбітражі. Не погодившись із позицією суду першої інстанції, Забудовник звернувся зі скаргою до апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та повернув справу на новий розгляд.

Справа врешті дійшла до касації, так як Консультант подав скаргу до Касаційного суду (Dubai Court of Cassation). Правова позиція Консультанта була побудована на тому, що його контракт із Забудовником був незалежним правочином та виконувався окремо від угоди, яку Забудовник уклав із Підрядником, а тому, на думку Консультанта, між цими контрактами не було жодного зв’язку. Консультант стверджував, що його суперечки із Забудовником мають бути вирішені окремо, оскільки були укладені два окремі контракти, а Забудовник мав би заявити два окремі позови, а не один до двох відповідачів; позов Забудовника до нього (до Консультанта) підпадає під дію арбітражного застереження.

Цікаво те, що суд касаційної інстанції не підтримав позицію Консультанта та відмовив в задоволенні його скарги. Суд вирішив, що незважаючи на те, що Забудовник уклав два контракти з Консультантом і Підрядником, а арбітражне застереження містилося лише в одному з цих контрактів, предмети двох контрактів та, відповідно, претензії Забудовника були «тісно пов’язані». Отже, «належне здійснення правосуддя» вимагало, щоб спори не розділялися за контрактами. На думку касаційного суду здійснення належного правосуддя в цій справі вимагає, щоб у рішеннях не було суперечності та щоб спори до обох -Консультанта та Підрядника, розглядатися разом.

Касаційний суд вирішив, що в цілому весь спір між трьома сторонами знаходиться в межах юрисдикції суду, а не арбітражу, оскільки контракт Забудовника із Підрядником не містив арбітражного застереження, незважаючи на те, що контракт Забудовника із Консультантом містив арбітражну угоду:

«If a lawsuit was filed against several defendants and the claimant had a separate contract with each of them, and there was an arbitration agreement in one of the contracts, the transaction in both contracts were closely connected and the lawsuit involved this transaction, then, for the sake of fair proceedings, the dispute should not be divided because of this connection and should be adjudicated by one forum. That forum was the court as it had the original jurisdiction and arbitration was exceptional and a consensual jurisdiction based on the parties' intention».

Матеріал підготувала Салатин Ходжалиєва, адвокат, членкиня Центру правничої лінгвістики ВША НААУ

Салатин Ходжалиєва (Salatyn Salatyn)