Специфіка військових кримінальних правопорушень: Сергій Харитонов

Сергій Харитонов, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінально-правової політики Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, провів у Вищій школі адвокатури НААУ захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Специфіка військових кримінальних правопорушень».

Лектор схарактеризував поняття військового кримінального правопорушення, його елементи та специфіку.

Кримінальна відповідальність за військові кримінальні правопорушення встановлена Розділом ХІХ «Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) КК України.

Визначення поняття військове кримінальне правопорушення міститься у статті 401 Кримінального кодексу України. Так, військовими кримінальними правопорушеннями визнаються кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів.

Окреслюючи суб’єктивну сторону військового кримінального правопорушення, Сергій Харитонов зазначив, що винність діяння підкреслює його внутрішній психологічний зміст та визнає психічне ставлення особи до вчинюваної нею дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Винність, як ознака військового кримінального правопорушення означає те, що крім психічного ставлення військовослужбовця до вчиненої ним дії чи бездіяльності, яка передбачена в кримінальному законі як військове кримінальне правопорушення та її (їх) наслідків (стосується військового кримінального правопорушення з матеріальним складом) у формі умислу або необережності він повинен усвідомлювати чи хоча б мати можливість усвідомлювати у загальних (родових) рисах, що він вчиняє протиправні (заборонені адміністративним чи воєнним правом) діяння.

Щодо суб’єктів військових кримінальних правопорушень, яким властиві ознаки спеціального суб’єкта, то їх перелік передбачений в ч. 2 ст. 401 КК, де зазначено, що «за відповідними статтями цього розділу (розділу ХІХ Особливої частини КК) несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом, поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі у бойових діях.

За вчинення воєнних злочинів несуть кримінальну відповідальність військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, як це зазначено у ст. 401 КК, а також інші особи, визначені законом.

Не є суб’єктами військових кримінальних правопорушень допризовники; рядовий і начальницький склад поліції (крім поліцейських поліції особливого призначення Національної поліції України); призовники; начальницький склад установ з виконання кримінальних покарань; невійськовозобов’язані – особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього; особливий склад державної служби охорони, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) – робітники та службовці Збройних Сил; працівники відомчої воєнізованої охорони; особи, які служать у міжнародних миротворчих силах ООН не в складі Збройних Сил України; учні військових ліцеїв, шкіл, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

Окрім ознак, що притаманні будь-якому суб’єкту кримінального правопорушення – фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого можливе настання кримінальної відповідальності, військовослужбовці наділені додатковими ознаками:

1) обов’язкові (конститутивні):

державно-правова – громадянин України на всіх посадах; іноземець або особа без громадянства на посадах рядового, сержантського та старшинського складу Збройних Сил України;

акмеологічна – особа віком від 16 до 65 років, яка придатна за станом психофізичного здоров’я нести (проходити) військову службу;

правова (юридична) – залежно від категорій військовослужбовців – відсутність судимості взагалі чи не накладення протягом останнього року адміністративного стягнення за вчинення корупційного правопорушення або не засудження до позбавлення чи обмеження волі, у тому числі й зі звільненням від відбування покарання;

2) спеціальні (факультативні):

начальник (командир);

підлеглий;

пілот, керівник польотів або особа, яка забезпечує польоти;

особа, на яку покладені обов’язки з керування військовим кораблем;

особа зі складу вартової (вахтової) служби або патрулювання;

особа наряду з охорони державного кордону України,

особа підрозділу бойового чергування (бойової служби),

особа добового наряду;

військова службова особа;

військовополонений або той, хто піклується за військовополоненими.

Родовим об’єктом воєнних злочинів є встановлений законодавством України порядок несення або проходження військової служби.

Початком проходження військової служби вважається:

для призовників і офіцерів, призваних із запасу, – день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину;

для військовозобов'язаних і жінок, які вступають на військову службу зa контрактом, – день зарахування до списків особового складу військової частини (військового закладу, установи тощо);

для громадян, які добровільно вступaють нa військову службу, – день признaчення нa посaду курсaнтa (слухaчa) вищого військового нaвчaльного зaклaду, військового нaвчaльного підрозділу вищого нaвчaльного зaклaду;

для військовозобов'язаних – перший день фактичного перебування на зборах;

день зарахування до списків особового складу військової частини – для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період;

день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки – для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України; для військовозобов’язаних та резервістів – останній день фактичного перебування на зборах.

Військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували зі Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Об’єктивна сторона військового кримінального правопорушення полягає у скоєнні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби, вчинені як шляхом дії (статті 404, 405, 432 тощо Кримінального кодексу України), так і бездіяльності (статті 403, 425, 426 та інші Кримінального кодексу України), а також дії та бездіяльності (статті 415, 417, 422 тощо Кримінального кодексу України).

Лектор також схарактеризував кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки військових кримінальних правопорушень, а саме: вчинення злочину в умовах особливого періоду, воєнного стану, бойової обстановки, на полі бою, в районі воєнних дій та якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Сергій Харитонов окрему увагу звернув на питання співучасті у військових кримінальних правопорушеннях, зазначивши, що особи, які не є військовослужбовцями, не можуть бути виконавцями або співвиконавцями військових кримінальних правопорушень, але можуть бути організаторами, підбурювачами та пособниками. Якщо цивільна особа разом з військовослужбовцем чи військовозобов'язаним (резервістом), який проходить збори, безпосередньо бере участь у вчиненні діянь, що створюють об’єктивну сторону військового кримінального правопорушення, то дії військовослужбовця (військовозобов'язаного, резервіста) кваліфікуються за відповідною статтею розділу ХІХ, а дії цивільної особи слід кваліфікувати як виконавця загальнокримінального правопорушення (якщо воно існує), а ось як співучасть не розглядається. Це положення випливає зі специфічності основних безпосередніх об’єктів військових кримінальних правопорушень, яким можливо заподіяти шкоду лише зсередини охоронюваних відносин.

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/2cbhd5d9

Виклад матеріалу на сторінці Advokat Post: https://bit.ly/3RcCX4A

Зареєструватися на найближчі заходи з кримінального права та процесу:

Тактика застосування адвокатом судових видів звільнення від покарання. https://tinyurl.com/42kmkwj2

Звільнення від відбування покарання з випробуванням: проблеми адвокатської та судової практики. https://tinyurl.com/4j7uv9du

Тактика захисту щодо обґрунтування ухвалення судом виправдувального вироку у зв'язку з недоведеністю вини. https://tinyurl.com/3shkdwcz

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ.