Під час фахового обговорення керівник Центру сімейного права Анатолій Волков зазначив, що в умовах воєнного стану зросла кількість перетину кордону дитини з одним з батьків, і тому на практиці виникає велика кількість запитань стосовно перешкод у доступі до дитини.

Адвокатам, які надають правничу допомогу у цій категорії справ, часом буває непросто визначитися з ефективним способом захисту, тому означена тематика має перебувати у фокусі уваги, адже викликає підвищений інтерес.

Анатолій Волков проаналізував загальний стан правового регулювання зазначеної категорії справ крізь призму законодавства, судової практики, а також досвіду зарубіжних країн.

Лектор привернув увагу слухачів на Постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12, у які піднімалося питання щодо необхідності розроблення комплексної стратегії виконання судового рішення. Оскільки для проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача та виконання рішення суду про контакт батька з дитиною Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції активно не долучалось, доречних програм чи інших релевантних заходів не вживало, вимоги заявника в частині зобов’язання Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішення у справі № 1309/9120/12 про контакт дитини з батьком, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на досвід власної практики, адвокат відзначив, якщо дитина перебуває за кордоном і виникає питання стосовно виконання батьками своїх обов’язків і права доступу до дитини, одним із ефективним інструментів є використання механізму, передбаченого Гааазькою конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.

Анатолій Волков зауважив на різних підходах держав, які передбачені при вирішенні подібних спорів, зупинившись на досвіді Німеччини. Зокрема, у справах, що надходять на підставі Гаазької конвенції сторонам пропонується спробувати процедуру медіації з метою мирного вирішення питання. Як правило, у державах-учасницях практикується проведення медіації до початку судових процедур. Також сторонам може бути запропоновано встановлення відеозв’язку, вживання додаткових заходів надання психологічної підтримки тощо, після чого вже вирішується питання про передачу справи до компетентного суду.

Лектор окремо зазначив про застосування такого способу захисту у справах щодо доступу одного з батьків до дитини, яка проживає за кордоном, як звернення із позовом до суду за місцем перебування дитини. У цьому контенті розглянуто Рішення суду м. Больцано (Італія) від 29.02.2024, у якому суд італійський суд відступив від спільної опіки, тимчасово встановивши виключну опіку матері над дітьми на території Італії, та зазначив, що «доцільно забезпечити, щоб відповідальні соціальні служби продовжували стежити за сімейною ситуацією, організовуючи психологічну підтримку неповнолітніх дітей, спрямовану на поступове наближення їх до батьківської фігури, а також візити батька з дитиною у супроводі або дистанційною бесіди за допомогою відеодзвінка із часом та методами, які вважаються відповідними».

Із підсумками круглого столу «Застосування та реалізація дієвих способів захисту щодо забезпечення доступу до дитини, її повернення або відібрання», організованого Центром сімейного права ВША НААУ можна ознайомитися за посиланням: https://tinyurl.com/mpf3u4uh

Запис круглого столу доступний за посиланням: https://tinyurl.com/yxapm9ve