Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Докази і практичні аспекти доказування в господарському процесі», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, адвокат, секретар Комітету з господарського права та процесу НААУ, Дмитро Величко детально розповів про особливості співвідношення тягаря та стандарту доказування у господарському процесі.

Тягар доказування передбачає обов’язок сторони довести її вимоги або заперечення (обов’язок переконання суду) та подати докази на їх підтвердження (обов’язок представлення доказів) в межах всієї справи.

Негативним аспектом доказування вбачається концепція надмірного тягаря доказування, яка фактично проявляється у:

• покладенні на сторону, яка несе тягар доказування, надмірного обов’язку із доказування додаткових обставин, доказування яких не є необхідним з огляду на вже достатній обсяг встановлених обставин у справі;

• перекладенні на сторону обов’язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов’язок об’єктивно спроможна виконати лише інша сторона.

У судовій практиці з цього приводу на особливу увагу заслуговує правова позиція, викладена у Постанові ВП ВС від 02.11.2021 року у справі № 925/1351/19. Відповідно Велика Палата дійшла до висновку, що:

• на час укладення договору купівлі-продажу від 25 липня 2018 року було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей;

• задовольняючи позов про витребування спірного нерухомого майна з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та поклали на відповідача додатковий обов’язок, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача.

В іншій правовій позиції, викладеній у Постанові КГС ВС від 14.11.2018 року у справі № 910/2535/18, Суд зауважив, що «перекладення на сторону обов’язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов’язок об’єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення...».

Натомість стандарт доказування передбачає рівень вірогідності існування обставини, при досягненні (доказуванні) якого обставина вважається доведеною.

Стандарт доказування стосується ймовірності існування конкретної обставини, про яку стверджує заінтересована сторона у порівнянні із протилежним – відсутності такої обставини, не залежно від загальної позиції опонента у спорі, тоді як тягар доказування покладається на заінтересовану сторону в частині доведення переконливості своєї загальної позиції (версії) порівняно із позицією (версією) опонента в контексті всього спору.

Для господарського процесу притаманний стандарт доказування – «вірогідність доказів».

Так, у статті 79 ГПК України (в редакції від 17.10.2019 року) передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З цього приводу КГС ВС у Постанові від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17 зазначив, що «принцип змагальності сторін у господарському судочинстві не передбачає обов’язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона, на яку покладено тягар доказування, стверджує, а інша сторона не надала заперечень. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний…».

Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://surl.li/epxlq

Тематичний огляд матеріалу на сторінці Advokat Post: https://bit.ly/408KgxU

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: http://surl.li/epxly