Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
На сьогоднішній день закріплені державою та діють страхові ліміти, що визначаються полісом ОСЦПВ – 160 000 грн за шкоду заподіяну майну та 320 000 грн за шкоду заподіяну життю і здоров’ю. Розміри відшкодування можуть збільшуватися за рахунок збільшення страхового ліміту. З цього слідує, що розмір страхового ліміту варто уточнити безпосередньо у винного водія ДТП.
У суму відшкодування шкоди заподіяної життю і здоров’ю входить:
- доставка до мед. установи;
- розміщення та утримання у мед. установі;
- діагностика та лікування;
- протезування потерпілого;
- реабілітація;
- медичний догляд;
- лікування в домашніх умовах;
- купівля мед.препаратів.
Як бачимо Верховний Суд утвердився в своїй практиці та наразі домінує підхід, що покладання обов’язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») – Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18).
Зважаючи на зазначене логічним стає, що у цьому питанні правильно було б звертатися до страховика для відповідного відшкодування. Таку ж позицію підтримує частина страховиків шляхом здійснення відшкодування, але таких одиниці. Та на практиці ми бачимо, що є одне «але», так як чіткої практики вирішення такої категорії справ на разі немає, а саме постанов Верховного Суду.
Єдиною постановою, яка чіпає таку сферу правовідносин є Постанова Верховного Суду України від 24.02.2016 р. у справі № 6-1343цс15. У ній зазначається, що витрати закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов’язкового страхування. Зазначену правову позицію активно використовують суди першої та апеляційної інстанцій. Колегія суддів виходила, що відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка скоїла злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Отже, зараз ми можемо спостерігати за вирішенням таких справ в судах перших та апеляційних інстанцій та чекати відповідних правових позицій вищого суду. І вже виходячи з таких правових висновків стане достеменно зрозуміло, хто ж все таки має бути відповідачем у відшкодуванні такої шкоди.
Цікаві публікації лектора:
·Практичні засади взаємодії зі страховими: від подачі позову до виконання рішення. http://tinyurl.com/yk395nyr
·Шкода, завдана внаслідок ДТП: практичні аспекти страхового відшкодування. http://tinyurl.com/44ctj6va