Відповідь: Основним законом України закріплено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).
На жаль, трапляються випадки, коли наслідки ДТП є летальними.
Як діяти, щоб отримати відшкодування в разі смерті винуватого водія?
У разі смерті винного в ДТП позов пред’являється відповідно до ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та враховуючи практику Верховного Суду.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов’язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування. Покладання обов’язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Не рідко трапляються випадки, коли у винного в ДТП відсутній поліс обов’язкового страхування. Причиною цьому може бути проста безвідповідальність особи, випадки, коли особа підпадає під категорію автоматичного страхування, або ж такі особи звільнені від обов’язку страхування.
Згідно з п. 13.1. ст. 13 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
У зазначених випадках потерпіла особа звертається з питанням відшкодування шкоди безпосередньо до МТСБУ із заявою.
Отже, за наявності страхового поліса звертаємося до страховика винуватця (МТСБУ), але пам’ятаємо про розмір страхового ліміту.
У випадку відсутності в особи поліса та наявністю чинного поліса у потерпілого виплати будуть здійснюватися лише за шкоду завдану життю і здоров’ю.
У разі перевищення суми шкоди за розмір ліміту, потрібно звертатися до спадкоємців винного ДТП.
Водночас слід взяти до уваги, що спадкоємці:
відшкодовують збитки в межах вартості майна, отриманого у спадок;
відшкодовують моральні збитки лише тоді, коли його розмір був визначений судом за життя винуватця ДТП, а він помер потім;
вимоги до спадкоємців слід пред’явити протягом 6 місяців з дня смерті винуватця ДТП (або дня, коли дізналися про його смерть).
Трапляються випадки, коли винним в ДТП є особа, що керувала службовим автомобілем.
Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов’язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
У постанові ВП ВС від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначається, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб’єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб’єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки – роботодавець.
Та і в цьому разі слід пам’ятати про страховий ліміт, який відшкодовується страховиком.
Більше про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, умови та способи захисту пропонуємо дізнатися у добірці відповідей на поширені питання, яка доступна для ознайомлення за посиланням: https://tinyurl.com/yc3prah7