Питання: Якщо подавати цивільний позов окремо від кримінального, то позиватися до страхової компанії чи винуватця? Винуватець буде співвідповідачем чи третьою особою? 

Відповідь: Почати розгляд цього питання варто з того, що не важливо, в якому провадженні має намір звертатися потерпілий в ДТП для відшкодування завданої шкоди, все одно необхідно звертатися з відповідною вимогою у вигляді процесуального документа.

Позовна заява (цивільний позов в рамках кримінального провадження) – це перший найголовніший документ. Вимоги до форми позовної заяви чітко закріплені ст. 175 ЦПК України. Положеннями цієї статті необхідно керуватися під час складання позову задля захисту прав та законних інтересів осіб.

Найголовніше – з метою економії часу та отримання максимального результату визначитися не лише з предметом, але й особливу увагу звернути на коло осіб, що залучаються в якості відповідачів.

Відповідач – це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб’єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб’єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв’язку з позовною вимогою, яка пред’являється до нього.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) виснувала, що «пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов’язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Високі судді зазначають, що найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов’язаними за вимогою особами.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом у страховика не виникло обов’язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування – Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176 цс 18).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов’язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Першочергово звертаємо увагу на обсяг збитків. Знаючи розмір шкоди, ми розуміємо, чи сума страхового ліміту покриває збиток. Також при визначенні розміру покриття за рахунок страхового відшкодування слід пам’ятати, що страховики не покривають знос/амортизацію та розмір франшизи та в деяких випадках розмір ПДВ.

Таким чином, звертаємо увагу, чи страхова компанія в затверджених межах здійснила страхові виплати, чи страхового ліміту вистачило для покриття завданої шкоди. Маючи похідні дані застосовуємо загальне правило відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП – в межах страхового ліміту відповідачем у справі буде страхова компанія. У разі недостатності страхової виплати та шкоди, що не підпадає під страхове відшкодування, позиваємося до винного в ДТП. Відповідно регулюється питання сторін по справі в якості відповідачів і третіх осіб.

Також слід взяти до уваги, що в окремих випадках страховик здійснює відшкодування без врахування розміру ПДВ. У випадку виплати потерпілій особі страхового відшкодування у вигляді майнової шкоди, пов’язаної з пошкодженням автомобіля, на особистий рахунок, а не на рахунок авторизованого сервісного центру, який є платником податку та який мав би здійснити відновлювальний ремонт автомобіля, із загальної суми цього страхового відшкодування віднімається сума ПДВ.

Також у разі, якщо придбання послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об’єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюватися без урахування сум податку на додану вартість. Такі висновки високих суддів бачимо у Постановах від 07.04.2021 року, справа № 826/7454/17 (провадження № К/9901/38482/18) та від 21.04.2021 року, справа № 757/37909/17 (провадження № 61-159св21).

У цьому питанні також хочеться звернути увагу і на те, що навіть маючи дійсний поліс страхування відповідальності не завжди буде здійснено регламентну виплату страховиком. Враховуючи вищевикладене виникає питання чому ж…

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

- навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

- вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного кримінального правопорушення, що призвело до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

- невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

- неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, звертаючи увагу на всі наявні нюанси справи ,ви матимете змогу на початку правильно визначитися з предметом спору та колом осіб, що дасть змогу максимально швидко отримати бажаний результат.