Чи мають аліменти віковий поріг? Для адвоката/юриста відповідь очевидна – ні. Особа будь-якого віку за певних доведених обставин має право вимагати від родичів (батьків, дітей, колишнього чоловіка/дружини) утримання.

Наразі стартує вступна кампанія до вищих навчальних закладів і доцільним є висвітлити питання права на отримання аліментів для осіб, які досягли вісімнадцятирічного віку і продовжують навчання.

Підстави виникнення обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які продовжують навчання визначені законодавцем у статті 199 Сімейного кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Роз’яснення норми було викладено Пленумом Верховного Суду України в пункті 200 Постанови «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, якою було роз’яснено, що обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:

Ø досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

Ø продовження ними навчання;

Ø потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі;

Ø наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Хто має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки/сина, які продовжують навчання? Відповідь на це питання законодавець надав у частини 3 статті 199 Сімейного кодексу України. Таким правом законодавець наділив того з батьків з ким проживає дочка/син, та саму дочку/сина, які продовжують навчання.

Позов про стягнення аліментів за період навчання повинен відповідати наступним вимогам:

Ø доведення необхідності надання допомоги на період навчання,

Ø розмір необхідної допомоги,

Ø докази, що особа планує стягувати такі грошові кошти саме на витрати пов’язані з навчанням (це пов’язано з тим, що батьки звільнені від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що не пов’язані з його навчанням).

Не доведення таких обставин може стати підставою для відмови в задоволенні позовної заяви. Це доводять висновки відображені у практиці Верховного Суду.

Так, Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 дійшов наступних висновків: «Однак, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов’язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв’язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо)».

Правовий висновок у Постанові Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 635/1139/17 (провадження № 61- 350св17) щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання сформульовано наступним чином: не надання будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у повнолітньої дитини потреби в матеріальній допомозі саме у зв’язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо) може стати підставою для відмови у задоволенні позовної заяви про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання після досягнення повноліття.

У цій справі встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов’язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв’язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо).

До прикладу, Хмельницький апеляційний суд відхилив вимоги повнолітнього сина-студента про стягнення аліментів пославшись на те, що перебування матері за кордоном ще не свідчить про її фінансові можливості. 

Позивач оскаржив це рішення до апеляційного суду. На його думку те, що на утриманні матері перебуває двоє неповнолітніх дітей, не звільняє її від обов’язку утримувати повнолітнього сина у період його навчання.

Також звернув увагу, що матір з дітьми вимушено виїхавши за кордон під час повномасштабного вторгнення рф, досі там перебуває, хоча ця країна – одна з найдорожчих – це «свідчить про наявність в неї джерел існування, що здатні забезпечити її потреби».

Апеляційний суд зауважує, що обставини справи та норми чинного сімейного законодавства України дійсно підтверджують потребу і наявність права позивача на отримання аліментів від матері після досягнення повноліття у зв’язку з тим, що він продовжує навчання. Однак він не надав доказів, що мати має фінансову можливість їх платити.

Чи залежить обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття від форми навчання?

Касаційний цивільний суд Верховного Суду при розгляді справи № 644/3610/16-ц (провадження № 61-12782св18) зробив висновок щодо обов’язку батьків сплачувати аліменти на повнолітню дитину до досягнення нею 23 років за умови, що та вчиться заочно і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги.

Як стягнути аліменти, якщо дитина продовжує навчання закордоном?

Для відповіді на це питання необхідно звернутись до практики Верхового Суду та розібрати практичний кейс.

Позивачка завернулась до суду з позовом до колишнього чоловіка про про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Син сторін проживає та навчається закордоном. Навчання в університеті складає в середньому 9 000 євро на рік, що становить 750 євро на місяць. Проживання складає 591,78 євро на місяць. Крім того, на придбання додаткової літератури, користування технічними заходами, які необхідні сину для отримання знань в процесі навчання нею вже витрачено 40 000 грн. Витрати на перебування та знаходження їх сина в іноземній державі становлять додатково 68 000 грн. Кошти на транспортні квитки, пов’язані з отриманням візи у посольстві у м. Києві, перетинання кордону склали 27 081,32 грн.

Посилаючись на указані обставини, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у фіксованій твердій сумі в еквіваленті 670,89 євро, що на день пред’явлення позову становить 16 585,26 грн, починаючи стягнення від дня пред’явлення позову до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років. Вважала, що розмір аліментів, який слід стягнути з відповідача, визначений з урахуванням обов’язків позивача утримувати дитину та становить 50% щомісячної вартості навчання та проживання сина закордоном.

Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи аліменти з відповідача у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач працює, отримує стабільну заробітну плату та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина. Позивачем не надано доказів того, що відповідач має мінливий (нестабільний та нерегулярний) заробіток, а тому підстав для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі немає. При визначенні такого розміру аліментів суд врахував також ту обставину, що відповідач згідно з рішенням суду також сплачує аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку(доходу) до досягнення нею повноліття.

Ухвалою апеляційного суду рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Суди дійшли висновку про те, що вимоги позивача про стягнення аліментів у вказаному нею розмірі не доведено та не відповідають закону. 

Верховний Суд зазначив, що посилання у касаційній скарзі на те, що суди не взяли до уваги той факт, що обрання синові іноземного закладу для навчання було вирішено ще під час подружнього життя та він, як батько повинен нести половину цих  витрат у твердій грошовій сумі не ґрунтується на законі. Розмір аліментів визначено судами з урахуванням всіх обставин справи, зокрема, що відповідач працює, отримує дохід, який дозволяє надати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, що навчається і потребує у зв’язку з цим допомоги, у розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу). https://tinyurl.com/ddcmfcbw 

Підсумовуючи вищевикладене раджу студентам, які мають потребу у матеріальній підтримці, користуватись наданим законодавцем правом на її отримання від батьків. При цьому наголошую на необхідності до звернення до суду зібрати докази:

Ø про потребу в матеріальній підтримці;

Ø про фінансовий стан того з батьків, від кого ви хочете отримати таку підтримку.

Для ілюстрування наведу практичний кейс. Батько студентки ніде не працював, однак мав нерухомість, з неофіційної оренди якої отримував чималий дохід. Суд задовольнив позов доньки про стягнення аліментів. Тому при зборі доказів у таких справах потрібно мислити широко, перевіряти реєстри, робити адвокатські запити, і навіть моніторити соціальні мережі.