Одним із завдань Центру сімейного права ВША НААУ вбачаємо розвиток сімейної культури українців. Адже у школах та університетах нас не навчають, як побудувати міцну та щасливу родину. Ми вчимося з досвіду власних сімей, близького та шкільного середовища. Укладаючи шлюб, рідко хто проходить спеціальне навчання, якось воно буде. На жаль, на першій консультації у сімейного адвоката чи сімейного медіатора, чуєш розчарування : якби я знав/подумав/ла про це раніше….
Саме тому ми свідомо запускаємо публікації на тему : “Якщо плануєш створити сім'ю, що треба знати?”
Пропонуємо до Вашої уваги статтю на тему "Відшкодування затрат, понесених у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля".
На жаль, в наш час трапляються випадки, коли особа, яка хотіла і планувала одруження, в один момент може кардинально змінити свої наміри і відмовитися від того, аби поєднати своє життя шлюбними узами. Все в житті буває, тому «обіцяти» – ще не означає «одружитися». Вільна згода чоловіка і жінки на шлюб визначена як в статті 51 Конституції України, так і в статті 24 Сімейного кодексу України. Більше того, за примушення особи до вступу у шлюб взагалі передбачена кримінальна відповідальність (ст. 151-2 Кримінального кодексу України).
Тобто, із вказаних вище положень чинного законодавства вбачається, що подання особами заяви про реєстрацію шлюбу не створює для наречених прямого обов’язку в подальшому зареєструвати шлюб. Це є їх правом, а не обов’язком. Простими словами – наречені лише фіксують свій намір у майбутньому бути чоловіком і дружиною. Тому, якби би це дивно не звучало, в день весілля наречений або наречена можуть просто не з’явитися на церемонію, або повідомити про свою відмову реєструвати шлюб за декілька днів до одруження.
Звичайно, все це «чудово», але що робити, наприклад, нареченій, яка залишилась із розбитим серцем та й ще й витратила на підготовку до весілля досить значну суму своїх особистих коштів. Що ж, принцип справедливості ніхто не відміняв, тому в таких випадках в Сімейному кодексі України створена стаття 31, яка передбачає, що особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля.
Водночас, у даній статті одразу ж йде застереження про те, що вказані вище затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).
Тепер повернемося до вказаної вище ситуації із нареченою, якій нареченим було відмовлено реєструвати шлюб за декілька днів до весілля. З метою отримання назад витрачених нею коштів на весілля, вона може спочатку спробувати врегулювати дане питання мирним шляхом, надіславши відповідний лист-претензію нареченому. В такому листі необхідно надати чеки і квитанції витрачених на весілля грошових коштів, зазначити строк їх повернення та вказати банківські реквізити нареченої для зарахування таких коштів. Якщо у встановлений в листі-претензії строк гроші так і не були отримані, необхідно звертатися до суду із позовною заявою про відшкодування затрат, понесених у зв’язку з приготуванням до шлюбу.
Позовна заява подається до відповідного суду за місцем реєстрації відповідача. За подання позову сплачується судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 908 гривень і не більше 11 350 гривень.
Для того, щоб отримати судове рішення на свою користь, наречена повинна довести у суді наступні три обставини:
-
Свій статус «нареченої», тобто надати суду довідку органу РАЦС про подачу заяви про реєстрацію шлюбу та його не реєстрацію із-за неявки або відмови відповідача. Слід зазначити, що стороною в таких справах можуть бути також батьки та інші родичі, якщо саме вони понесли затрати, пов’язані із підготовкою до даного конкретного весілля.
-
Відмову відповідача від реєстрації шлюбу, тобто надати суду відповідні докази того, що саме відповідач став ініціатором того, що весілля не відбулось. Такими доказами можуть бути: переписка у вайбері, запис телефонної розмови, виклик свідків та інше.
-
Письмові докази понесення затрат, що пов’язані виключно з підготовкою до реєстрації шлюбу, весілля. Тобто, відшкодуванню підлягають лише грошові суми, що були реально витрачені. Очевидним має бути той факт, що якби не весілля, то таких витрат взагалі не було б, наразі вони є зайвими та невиправданими. Прикладами таких доказів можуть бути: договори, чеки, квитанції на придбання весільної сукні, фати, обручки, рушників, листівок-запрошень на весілля та інших атрибутів, пов’язаних із реєстрацією шлюбу, весілля. В таких документах обов’язково повинно бути зазначено суму, дату, призначення платежу та реквізити платника щодо придбання послуг та товарів. Крім того, доказами затрат на весілля можуть бути авансові розписки щодо оренди приміщення для святкування весілля, замовлення фотографа, ведучого, відеооператора, музичної групи та ін.
Підсумуємо — відмова від реєстрації шлюбу когось із наречених у період між подачею заяви до органу РАЦС і датою весілля тягне за собою наслідки майнового характеру лише у вигляді відшкодування конкретних понесених затрат на весілля. Вимагати відшкодовувати інші збитки, упущену вигоду чи навіть моральну шкоду в даному випадку неможливо. Суди не приймають до уваги, наприклад, твердження нареченої про нездійсненність її мрії вдягнути весільну сукню, утворити сім’ю, створити з відповідачем сімейний затишок як на підставу відшкодування їй моральної шкоди. Більше того, навіть якщо наречена є вагітною, це не є умовою укладення шлюбу, а тому також не створює правових підстав для відшкодування їй моральної шкоди в зв’язку із заявленими вимогами.
Наостанок додам, що одним із дієвих способів вирішення питань між нареченими щодо їх підготовки до шлюбу і весілля, є укладення відповідних «передвесільних» договорів або договорів про майбутній шлюб. Сторонами в таких договорах можуть бути не лише наречені, а й їхні батьки, родичі – особи, які безпосередньо будуть здійснювати фінансування такого весілля. Такий договір обов’язково необхідно укласти в письмовий формі та нотаріально посвідчити. Предметом таких договорів можуть бути визначення прав та обов’язків наречених з підготовки до весілля, визначення розміру і відповідальних осіб за фінансове забезпечення реєстрації шлюбу та весілля, а також саме головне – порядок врегулювання суперечок та відповідальність осіб, у разі невиконання умов договору.
Дорогі наречені, вмійте тримати своє слово та не знецінюйте слова «вийдеш за мене» і «так, я згодна». Краще, якщо Ви на 100 % не впевнені у своїх почуттях, не подавайте спільну заяву про реєстрацію шлюбу до органів РАЦС. Прораховуйте свої кроки наперед, щоб потім нікому не було боляче та ніхто не відшкодовував затрати на весілля, яке, на жаль, не відбулось.