Лектор докладно проаналізував разом з учасниками стратегію захисту в податкових спорах, а саме:

1.    Умови:

• 1.1.         Юридична грамотність (наявність спеціальних знань).
• 1.2.         Знання основ правопису та ділового документообігу.
• 1.3.         Навички складання процесуальних документів.
• 1.4.         Знання основ психології та конфліктології.

2.    Стратегія захисту:

• 2.1.         Організаційна сторона: структура, план, сценарій та інше.
• 2.2.         Процесуальна складова.
• 2.3.         Етична та психологічна складові.
• 2.4.         Ораторське мистецтво.

У рамках характеристики стратегії захисту в податкових спорах акцентовано на наступному:

1. З чого складається успішний захист в суді?

Умови:

• • Юридична грамотність (наявність спеціальних знань);
• • Знання основ правопису та ділового документообігу;
• • Навички складання процесуальних документів;
• • Знання основ психології та конфліктології.

Стратегія захисту:

• • Організаційна сторона: структура, план, сценарій та інше;
• • Процесуальна складова;
• • Етична та психологічна складові;
• • Ораторське мистецтво.

2. Етапи розробки стратегії захисту:

1. Досудова підготовка;
2. Судовий розгляд справи
3. Виконання судового рішення

Процесуальна складова стратегії захисту в податкових справах :

• • Правильне визначення суб’єктного складу спору;
• • Перевірка підсудності справи (предметна, територіальна, інстанційна);
• • Дотримання строку звернення до суду;
• • Визначення предмету, підстав та розміру позову;
• • Встановлення обставин та збір доказів;
• • Побудова аргументів, доводів;
• • Обрання способу захисту.

3. Визначення суб’єктного складу спору:

Якісний склад: фізична особа, ФОП, юридична особа, контролюючи органи, інші суб’єкти податкових правовідносин;

Кількісний склад учасників справи: декілька позивачів або відповідачів, наявність у справі (або необхідність залучення) третіх осіб;

Особливості визначення суб’єктного складу правовідносин в залежності від: зацікавленості у результатах розгляду справи (матеріально-правова та процесуально правова); від ролі в судовому процесі;

Наслідки неправильного визначення суб’єктного складу:

• • Заміна первинного позивача (ч.1 ст. 48 КАСУ);
• • Заміна відповідача або залучення співвідповідача, третіх осіб;
• • Збільшення або зменшення розміру позовних вимог;
• • Залишення позову без розгляду (ч.2 ст. 48 КАСУ);
• • Відмова у задоволенні позову;
• • Зміну підсудності справи.

Постанова Касаційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року справа №724/716/16-а:

27. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

28. З цього слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

29. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.

4. Визначення предметної юрисдикції:

Критерії визначення юрисдикції:

• -за суб’єктним складом; -предмет спору;
• -визначено законом;

Наслідки невірного визначення юрисдикції спору:

• -при подачі позову;
• – відмова у відкритті провадження по справі;
• – під час розгляду справи – закриття провадження;
• – скасування рішення суду із закриттям провадження.

Ознаки віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду:

• Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору адміністративним судом;

Постанова Велика Палата Верховного Суду Справа № 924/1473/15 від 25 червня 2019 року.

5. Визначення предмету позову

• Зміст позовної заяви складається із його предмету та підстав.
• Предмет позову становить матеріально-правову та процесуально – правову вимоги позивача до відповідача.
• Під підставою позову розуміються обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
• Розмір позовних вимог залежить від предмету та підстав.

• Від вірного визначення змісту позовної заяви залежать успішність:
• • Вирішення питання про відкриття провадження у справі,
• • Визначення предметної юрисдикції та підсудності податкової справи,
• • Про залучення в процес інших осіб,

• Проведення подальших підготовчих дій та судового розгляду справи, у тому числі:

• Про визначення обставин, що мають значення для її вирішення,
• Збір та дослідження доказів,
• Юридичної кваліфікації

• Вирішення податкової справи в суді.

Судова практика (приклади):

• 5.9. Предметом позову у цій справі є стягнення з ГУ ДФС у Харківській області суми податкового ліміту, яку позивач визначає як завдану матеріальну шкоду внаслідок вчинення неправомірних дій. Указана шкода, як зазначає позивач, виникла внаслідок невиконання відповідачами дій з відновлення показників ТОВ «Седес компані» в системі електронного адміністрування ПДВ, а основний борг (кошти в розмірі 96655939,83 грн) є податковим кредитом, який позивач втратив внаслідок неправомірних дій ДПІ.

Постанова ВП ВС від 03 березня 2020 року у справі 922/506/19.

• Суть спору полягала в установленні відповідальності, прав і обов’язків сторін щодо валютного контролю за операціями відповідно до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), зобов’язання резидента в яких припинені шляхом заліку однорідних зустрічних вимог з участю кількох нерезидентів.

Постанова Касаційного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15.

5. Ознаки порушення суб’єктивних прав:

• Постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року Справа № 925/642/19:

40. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

41. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Стаття 16 ПКУ: Обов’язки платника податків

• • стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;
• • вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
• • подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
• • сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
• • виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;
• • допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян).

Стаття 17 ПКУ: Права платника податків

• 17.1.3. обирати самостійно метод ведення обліку доходів і витрат;

• 17.1.6. бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок…

• 17.1.10. на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів …

• 17.1.13. самостійно обирати спосіб взаємодії з контролюючим органом в електронній формі через електронний кабінет, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

7. Зміст процесуальної сторони предмету позову:

• – процесуальна правосуб’єктність (правоздатність та дієздатність позивача);
• – дотримання встановленої процесуальним законом форми викладення позовних вимог;
• – дотримання строків подання позову до суду;
• – застосування конкретного способу захисту, передбаченого у КАС України.

8. Визначення способу захисту порушених прав

• Належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов’язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

• «Ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації – не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

(Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12).

Критерії обрання належного та ефективного способу захисту прав:

1) відповідність способу захисту:

• • змісту порушеного права,
• • характеру його порушення,
• • наслідкам, спричиненим цим порушенням;

2) відповідність законодавству, принципам права та призначенню судового захисту;

3) доцільність та ефективність;

4) співрозмірність та еквівалентність до встановленого правопорушення;

5) можливість реалізації та наявність механізму виконання ;

6) недопущення порушення прав та інтересів інших суб’єктів

Способи захисту визначені ст. 5 КАСУ:

• • визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
• • визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
• • визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій;
• • визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
• • встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень;
• • прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Критерії обрання судом способу захисту прав особи (судова практика): Постанова Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 р у справі №0940/2394/18:

Правова позиція: критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб’єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб’єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб’єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.

9. Підстави позову:

Фактичні підстави позову – це сукупність юридичних фактів, які підтверджують:

• 1) належність спірного права позивачу;
• 2) наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами;
• 3) наявність порушення прав, свобод та інтересів позивача;
• 4) наявність інших обставин по справі.

Правові – вказівка на конкретну норму права, на яких ґрунтується вимога позивача. Правові висновки щодо фактичних підстав позову.

Види обставин, які підлягають встановленню:

– Обставини (факти), якими підтверджують сторони заявлені вимоги чи заперечення (предмет позову);

– Обставини, які мають інше значення для розгляду справи:

• Строк звернення до суду;
• Повноваження представника;

– Обставини, які підлягають встановленню при ухваленні судового рішення у справі:

• Розподіл судових витрат;

• чи є підстави допустити негайне виконання рішення;

• чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову

10. Способи отримання та збору доказів:

• • Наявність доказів в учасника справи;
• • Адвокатський запит (стаття 24 ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”);
• • Запит на отримання публічної інформації (ЗУ “Про доступ до публічної інформації ”);
• • Заяви, звернення громадян (ЗУ “Про звернення громадян”, ЗУ “Про Національний архівний фонд…” );
• • Клопотання (заява) до суду про витребовування доказів у інших учасників.

ПЕршоджерело: https://tinyurl.com/2bemfb37