Як сформувати належну доказову базу для подачі позову до адміністративного суду розповів під час заходу з підвищення кваліфікації, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, Олександр Ситников, директор Центру «Доступне правосуддя», суддя ВАСУ у відставці, кандидат юридичних наук.
Говорячи про процес доказування, лектор сфокусував увагу на наступних елементах:
·Мета доказування;
·Предмет доказування (обставини, які підлягають встановленню у справі);
·Джерела, способи та порядок отримання і перевірки інформації про обставини;
·Суб’єкти доказування;
·Основні правила оцінки доказів;
·Закріплення доказів у процесуальних документах.
Олександр Ситников зауважив, що стадії формування доказової бази включають:
1. Попередню стадію
Пошук джерел інформації, її вивчення з метою використання у якості доказів при доведенні обставин, які мають значення для вирішення справи. Вирішення питань отримання або витребування доказів, призначення експертизи, підготовка клопотань про подання та витребовування доказів, процедури дослідження та фіксації (відображається як у процесуальних діях так і у описовій частині рішення).
2. Остаточну стадію
Оцінка доказів на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності; встановлення наявності або відсутності обставин, що складають предмет доказування; правові висновки щодо встановлених обставин та спірних правовідносин та результату розгляду справи.
Окремо лектор схарактеризував види доказів.
Письмовими доказами визнаються документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 94 КАСУ). До них відносяться:
· документи;
· акти, протоколи;
· листи, телеграми;
· будь-які інші письмові записи.
Письмові докази оцінюються на предмет того, чи містять вони відомості, які мають значення для справи; чи дотримано реквізити та форму документа; чи вказано повноваження особи або органу, який виготовив такий документ; та чи відповідає та не суперечить чинному законодавству документ.
Речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи (ч. 1 ст. 96 КАСУ). Змістом речових доказів є відомості, які суд отримує у результаті огляду, дослідження предмета або за допомогою висновків експертів.
Види речових доказів:
· фізичні предмети матеріального світу;
· магнітні, електронні та інші носії інформації.
Збереження та фіксування:
· огляд за місцем знаходження;
· огляд та дослідження безпосередньо в суді;
· фотографування, звуко- і відеозапис;
· призначення експертизи.
В огляді судової практики виділені наступні правові позиції Верховного Суду щодо пояснення як доказу по справі:
·Постанова ВС КАС від 23 квітня 2019 року у справі № П/811/1217/16
Оскільки єдиним доказом продажу алкогольних напоїв неповнолітній особі є пояснення неповнолітнього і відсутні розрахункові документи або інші докази, факт порушення є недоведеним і застосування санкцій є неправомірним.
·Постанова ВС КАС від 02 квітня 2019 року у справі № 808/434/16
Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях зазначених осіб, однак суми, вказані в акті не підтверджені, фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов’язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та сум єдиного внеску.
·Постанова ВС КАС від 17 червня 2021 року у справі № 815/498/18
Будь-які пояснення платника податків не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», їх наявність чи відсутність не є підставою не визнавати факт проведення господарських операцій, що посвідчені належно складеними первинними документами на їх виконання.
Висновком експерта визнається докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством (ст. 101 КАСУ).
Дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду (Закон України «Про судову експертизу»).
Види експертиз: комісійна, комплексна, додаткова та повторна.
Висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами.
Говорячи про особливості електронних доказів, Олександр Ситников привернув увагу слухачів на такі проблеми їх застосування:
·технічні проблеми, пов’язані, у першу чергу, з дослідженням доказів та оцінкою їх доказової сили;
·порядок засвідчення копії електронного документа;
·критерії того, як відрізняти оригінал електронного доказу від його копії;
·складності у доведенні дати та часу створення оригіналу електронного доказу;
·проблема ідентифікації особи, яка створила певний електронний доказ;
·оскільки електронний доказ можна легко знищити, питання про те, як надійно та правильно зберегти й надати його суду, залишається відкритим – особливо, якщо йдеться про публікації в соцмережах.
Критеріями оцінки доказів є такі як:
·Належність – наявність зв’язку між доказами та обставинами, які необхідно встановити;
·Допустимість – оцінка доказів з точки зору вимог процесуального закону щодо їх доказового значення;
·Достовірність – визнання судом правдивості чи неправдивості відомостей, які містить доказ;
·Достатність – необхідність усунення протиріч та встановлення відсутності сумніву щодо предмету доказування.
За загальним правилом докази подаються у строки, встановлені законом чи судом. Додатковий строк може встановлюватися судом:
- у разі письмового повідомлення учасника справи про неможливість подання доказів у встановлений законом чи судом строк;
- прийняття судом відмови сторони від визнання обставин;
- зміни предмету або підстав позову або подання зустрічного позову.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Якщо докази такого надіслання суду не надані, суд не бере до уваги такі докази. Виключення: якщо такі докази є у іншого учасника справи, або обсяг доказів є надмірним, або вони подані в електронній формі, або є публічно доступними.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази має право подати клопотання про витребування доказів судом.
Клопотання подається:
• позивачем – разом із поданням позовної заяви,
• відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – разом із відзивом чи письмовими поясненнями третьої особи.
Клопотання оформлюється відповідно до вимог ст. 166, 167 КАС.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://tinyurl.com/37b7su39
Цікаві публікації лектора:
·Новели законодавства про адміністративну процедуру. https://tinyurl.com/yvjp3rpc
·Досудовий порядок оскарження рішень дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень. https://tinyurl.com/5266hpkp
Зареєструватися на вебінари лектора:
·Усунення помилок позову до адміністративного суду. https://tinyurl.com/2dwrhkcs
·Касаційні «фільтри»: як їх подолати? https://tinyurl.com/nt8pwchx
·Характерні помилки апеляційних та касаційних скарг: https://tinyurl.com/dm3cksjv
Дізнатися про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів можна у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ