Публікації лектора
Адміністративні акти: прийняття, набрання чинності, виконання – Олександр Ситников
Про адміністративні акти: прийняття, набрання чинності, виконання розповів директор Центру «Доступне правосуддя», суддя ВАСУ у відставці, викладач НШСУ, адвокат, кандидат юридичних наук Олександр Ситников під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Ситников Олександр
24.09.2024

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками прийняття, набрання чинності та виконання адміністративних актів, а саме:

 

1.  Поняття адміністративного акту.

2.  Види рішень суб'єкта владних повноважень.

3.  Порядок прийняття актів.

4.  Форма адміністративного акту.

5.  Зміст адміністративного акту.

6.  Процедура підготовки та прийняття акту.

7.  Обов'язок обґрунтування рішення.

8.  Обов'язок зазначення порядку оскарження.

9.  Порядок набрання чинності адміністративним актом.

10. Доступність закону за рішенням ЄСПЛ.

11. Оприлюднення та доведення до відома.

12. Дія акту в часі та втрата чинності.

13. Ключові положення про виконання адміністративного акту.

 

У рамках характеристики адміністративних актів акцентовано на наступному:



1.  Поняття адміністративного акту

• Адміністративний акт – рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків окремої особи (осіб) ЗУ «Про адміністративну процедуру»;

• Діями, учинені СВП під час здійснення управлінських функцій є конкретні випадки поведінки зазначених суб’єктів, що призвели, на думку позивача, до настання юридично значущих наслідків у вигляді порушення її суб’єктивних прав, свобод та (або) законних інтересів.

• Протиправна бездіяльність СВП – це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (виявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значущих та обов’язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції СВП, були об’єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

(Постанова ВСУ в справі № 21-а/1393/17 від 13 червня 2017 року)

2.  Види рішень суб'єкта владних повноважень:

Види рішень залежать від їх направленості:

• Нормативно-правові акти:

• Підзаконні НПА – інструкція, положення, порядок, регламент, правила, які роз'яснюють (регламентують) порядок виконання або реалізацію певного закону, встановлюють додаткові умови виконання закону;

• Адміністративні договори, ( пункт 16 статті 4 КАСУ);

• Акти планування (державний і місцеві бюджети, Державний земельний кадастр, генеральні плани забудов та інші);



Акти індивідуальної дії:

• Укази, постанови, розпорядження, накази

• Акти фіксації правового стану: реєстр, перелік, списки (виборців);

• Акти дії: обмеження руху, заборона проведення заходів;

• Адресований конкретному об’єктові – фізичній або юридичній особі.

• Породжує права та обов’язки або встановлює обмеження у фізичної чи юридичної особи.

3.  Порядок прийняття актів:

  • Форма та зміст адміністративного акта.

  • Порядок та процедура прийняття рішень.

  • Обов’язок обґрунтування прийнятих рішень.

  • Обов'язок зазначення порядку оскарження.

4. Форма адміністративного акту:

    • Письмова



    • Електронна: законодавство про електронні документи та електронний документообіг.

    • Паперова: НПА з діловодства, Законом.



  • Усна



  • Не потребує фуксації

  • Потребує фіксації: протоколи, акти, послідуюча фіксація

5. Зміст адміністративного акту:

 

Структура:

 

• Вступна: найменування органу, дата прийняття та його реєстраційний номер, відомості для встановлення особи адресата;

• Мотивувальна: обґрунтування та мотиви прийняття рішення;

• Резолютивна: суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення;

• Заключна: строк набрання адміністративним актом чинності, строки і порядок його оскарження.

 

Елементи:

• Форма (бланк)

• Реквізити: підпис печатка, дата прийняття.

 

6.  Процедура підготовки та прийняття акта може бути обов'язковою умовою легітимності:

• Рішення іншого державного органу.

• Попереднє рішення структурного підрозділу або підпорядкованого органу.

• Попередня обов'язкова процедура погодження.

• Обов'язкова процедура підготовки рішення.

• Рішення на підставі актів контролю (перевірки).

7.  Обов'язок обґрунтування рішення

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються:

1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи);

2) фактичні обставини справи;

3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи;

4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу;

5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

8.  Обов'язок зазначення порядку оскарження

В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов’язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб’єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов).

9.  Порядок набрання чинності адміністративним актом

Адміністративний акт набирає чинності стосовно учасника адміністративного провадження з дня доведення його до відома відповідної особи, якщо інший строк набрання ним чинності не передбачено законом або самим адміністративним актом. (Стаття 74 Закону «Про адміністративну процедуру»).

Може набирати чинності у таких випадках:

• З моменту оприлюднення: з дати оприлюднення або визначення дати з моменту оприлюднення;

• З певної дати визначеною адміністративним актом.

• З настанням певної події або обставин.

10. Доступність закону за рішенням ЄСПЛ

Європейський суд у справі «Полторацький проти України», розглядаючи питання того, чи було втручання здійснене “відповідно до закону” зазначив: «Цей вираз, поперше, вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна бути здатна передбачити його наслідки для себе, а також, це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див. рішення у справах “Круслін проти Франції” та “Ювіг проти Франції” від 24 квітня 1990 р., серія А №176-А, с.20, § 27, і серія А №176-В, с.52, § 26, відповідно).

11. Оприлюднення та доведення до відома

• Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року № 503/97

• Закон України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» Стаття 21-1 . Доведення до відома населення законів України та інших нормативно-правових актів

• Закон України "Про Регламент Верховної Ради України«У статті 139 «Публікація законів та інших актів Верховної Ради у друкованих засобах масової інформації є офіційним опублікуванням».

• Закон України «Про Кабінет Міністрів України» стаття 52

Доведення адміністративного акта до відома особи здійснюється шляхом:

1) вручення акта або надсилання його поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення);

2) надсилання на адресу електронної пошти чи передачі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку;

3) публічного оголошення, оприлюднення згідно з вимогами законодавства;

4) усного повідомлення у випадках, передбачених законом.

Стаття 75 Закону «Про адміністративну процедуру»

12. Дія акту в часі та втрата чинності

Адміністративний акт діє від часу набрання ним чинності до часу втрати ним чинності.

Адміністративний акт втрачає чинність внаслідок:

1) його виконання;

2) закінчення строку його дії;

3) відкликання правомірного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86–88 цього Закону);

4) визнання недійсним протиправного адміністративного акта адміністративним органом, що його прийняв (статті 86, 87, 89 цього Закону);

5) його скасування в порядку адміністративного оскарження або судом;

6) з інших причин, визначених законом.

13. Ключові положення про виконання адміністративного акту

- За загальним правилом, адміністративні акти виконуються (реалізуються) добровільно;

- Адміністративні органи за ЗАП отримують повноваження щодо примусового виконання своїх адміністративних актів;

- Грошові стягнення – і надалі стягуються не за ЗАП, а за законодавством про виконавче провадження;

- Перед застосуванням заходів впливу – завжди попередження і можливість добровільного виконання.

Першоджерело: https://tinyurl.com/2b3twsfr