Відповідь: Право військовослужбовців на охорону здоров'я та медичну допомогу гарантовано в ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців — обов'язок командирів (начальників).
Відповідно до п. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).
Військовослужбовці зобов'язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов'язаний направити хворого до медичного пункту частини. Військово-службовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби (п.254 Статуту). У медичному пункті військової частини проводиться 14-денне стаціонарне лікування хворих, а також військовослужбовців, направлених з лікувальних закладів (частин) на лікування та реабілітацію.
На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря — черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
Військовослужбовці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військовомедичних закладах охорони здоров'я. За відсутності за місцем проходження військової служби військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та право-охоронних органів.
У період дії воєнного стану військовослужбовці, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, можуть бути направлені відповідно до висновку військоволікарської комісії для подальшого надання їм медичної допомоги або проведення медикопсихологічної реабілітації до медичних закладів, розташованих за межами України. На зазначених військовослужбовців та супроводжуючий їх медичний персонал не поширюються обмеження щодо виїзду громадян України за межі України.
Згідно з п. 20 Порядку направлення громадян України на лікування за кордон, затвердженого Постановою КМУ №1079, порядок надання військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, медичної допомоги або проведення медико-психологічної реабілітації в іноземних закладах охорони здоров'я визначається законодавством держав, в яких вони перебувають на лікуванні.
Направленню для лікування за кордон з метою отримання медичної та/або реабілітаційної допомоги підлягають особи із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалі у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови наявності висновку про необхідність направлення на лікування за кордон та письмового підтвердження готовності закладу охорони здоров'я іноземної держави на безоплатній основі прийняти на лікування. Алгоритм направлення регламентується у Порядку направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, затвердженому Постановою КМУ №411.
Нормативні джерела:
- Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
- Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил Україні» від 24.03.1999 №548-XIV.
- Порядок направлення громадян України на лікування за кордон, затверджений Постановою КМУ від 27.12.2017 №1079 (ред. Постанова КМУ від 18.12.2019 №1187).
- Порядок направлення осіб із складових сил оборони та сил безпеки, постраждалих у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на лікування за кордон, затверджений Постановою КМУ від 05.04.2022 №411.
Відповідь на питання підготувала Ірина Сенюта, д.ю.н., професор, голова Комітету медичного та фармацевтичного права та біоетики НААУ, адвокат, завідувач кафедрою медичного права Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького, член Правління Європейської асоціації медичного права
Джерело: Посібник «Воєнне» медичне право в запитаннях і відповідях.