Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20.01.2012 № 2-рп/2012:

- інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;

- збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про захист персональних даних», забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних. Ця норма не застосовуватиметься за умови надання суб’єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних (п. 1 ч. 2 цієї ж статті Закону). З-поміж підстав для обробки персональних даних у ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, приміром, згоду суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних (п. 1 ч. 1), а також укладення та виконання правочину (п. 3 ч. 1).

Слід привернути увагу до роз’яснень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо доступу до персональних даних за адвокатськими запитами від 05.08.2020 44 , у яких зазначено: «Отже, у випадку якщо адвокатом запитується інформація з обмеженим доступом, а саме конфіденційна інформація про клієнта (персональні дані), у тому числі персональні дані, які стосуються здоров’я, такий запит має відповідати вимогам, які передбачені Законом України «Про захист персональних даних» та містити підтвердження його повноважень на отримання такої інформації, що обумовлено, зокрема статтями 6, 7, 8, 10, 14, 16, 24 вказаного Закону (авт. — Закону України «Про захист персональних даних»).

Таким підтвердженням повноважень адвоката може бути договір про надання правової допомоги, в пунктах якого мають міститись чітко визначені повноваження адвоката щодо отримання персональних даних клієнта, додаток до договору або письмове волевиявлення клієнта у вигляді згоди».

Рада адвокатів України у рішенні «Щодо роз’яснення деяких питань, пов’язаних з реалізацією права адвоката на звернення з адвокатським запитом» від 13.10.2018 № 172 розглядала питання про те, чи при поданні адвокатського запиту про отримання копій медичної документації, інформації, яка становить лікарську таємницю і є інформацією з обмеженим доступом, слід додатково до копій свідоцтва та ордера долучати ще якісь інші документи, зокрема згоду на обробку персональних даних клієнта. У цьому рішенні йдеться:

«Відповідно до ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Відтак, з огляду на пряму вказівку Закону, не потрібно долучати до адвокатського запиту жодного іншого документа, ніж зазначено в законі. Також слід наголосити, що, відповідно до ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», одним із дисциплінарних проступків адвоката є розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення. Водночас, за бажанням адвоката та визначеної ним доцільності, а також за умови дотримання при цьому наведених норм законодавства, до запиту можуть долучені інші документи, крім зазначених у статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Важливо наголосити, що адвокатські запити слід оформляти відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17.12.2012 р., із змінами та доповненнями, з урахуванням рішення Ради адвокатів України №162 від 04.08.2017 р.».

У рішенні Ради адвокатів України «Про затвердження роз’яснення щодо вимог до адвокатських запитів» від 03.07.2021 № 53 щодо отримання конфіденційної інформації на адвокатський запит зазначено таке: «Отримання конфіденційної інформації шляхом направлення адвокатського запиту можливе, у разі долучення до адвокатського запиту інших документів, які надають право адвокату на отримання такої інформації».

Звертаємо увагу на таке: якщо в рішенні № 172 йдеться про право адвоката при отриманні конфіденційної інформації долучати інші документи, то в рішенні № 53 чітко закріплено обов’язок долучати до адвокатського запиту, попри обов’язкові додатки, ще документи, які надають право адвокатові на отримання конфіденційної інформації.

Приміром:

Додатки:

1. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

2. Копія ордера.

3. Копія Додатку № 2 до Договору про надання правової допомоги № х від 12.09.2020.

4. Копія свідоцтва про народження Р.

У п. 3 зазначено варіант документу, який надаватиме право адвокату на отримання конфіденційної інформації. У п. 4 розміщено документ на підтвердження ступеня спорідненості клієнта адвоката з померлим.

Привертаємо увагу до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2020 справа № 442/4791/17 47, в якій Суд зазначив: «… Судами попередніх інстанцій встановлено, що адвокат Фещук М. Г. в інтересах ОСОБА_1, з якою попередньо уклав договір про надання правової допомоги, вертався до ПП «Стоматологічний центр» із адвокатським запитом на отримання інформації про надані послуги та конфіденційної (медичної) інформації стосовно пацієнта ОСОБА_1, яка є його клієнтом, до якого долучив свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю, ордер та витяг з договору, пунктом 6.4 якого клієнт (ОСОБА_1) уповноважила свого адвоката на збирання конфіденційної інформації відносно неї.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду справи долучено копію договору про надання правової допомоги, у якому пункт договору 6.4 відсутній.

У наданому в касаційну інстанцію примірнику договору про надання правової допомоги пункт 6.4 міститься, що свідчить про суттєву різницю наданих судам примірників договору про правову допомогу.

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).

Таким чином, дії представника заявника – адвоката Фещука М. Г. можуть свідчити про порушення законодавства, оскільки договір про надання правової допомоги від 31 березня 2017 року № 044887/17, наданий суду апеляційної та касаційної інстанції, різниться за своїм змістом і кожен з них не є витягом, а є повним текстом.

Тому, обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що представник ОСОБА_1 — адвокат Фещук М. Г. не надав доказів на підтвердження того, що заявник ОСОБА_1 уповноважила його на збирання конфіденційної інформації стосовно себе як представника на підставі укладеного між ними 31 березня 2017 року договору про надання правової допомоги. Позивач ОСОБА_1 не позбавлена права самостійно або через представника з належно оформленими повноваженнями звернутися до ПП «Стоматологічний центр» для отримання медичної (конфіденційної) інформації стосовно себе, зокрема копії картки стоматологічного хворого, та іншої, а ПП «Стоматологічний центр» не має права відмовити клієнту в наданні медичної інформації стосовно цього клієнта».

Привертаємо увагу до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 428/3905/16-ц від 03.07.2019, яка прийнята за результатами розгляду позову адвоката до Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи (далі — Луганське бюро СМЕ), в якому він просив: визнати незаконними дії Луганського бюро СМЕ щодо ненадання відповідної інформації на адвокатські запити; зобов`язати Луганське бюро СМЕ надати повну та достовірну інформацію на адвокатські запити. У цій Постанові вказано: «Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Зазначена норма статті передбачає виключення із кола запитуваної адвокатом інформації, яка в будь-якому випадку не може бути надана адвокату на його запит.

Згідно частини першої статті 21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом - це конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень.

Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію»).

Частиною другою статті 32 Конституції України встановлено заборону збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У рішенні від 20 січня 2012 року у справі №1-9/2012 Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. До такий відомостей Конституційним Судом України віднесено, зокрема, інформацію про стан здоров`я особи.

У відповідності до частини четвертої статті 285 ЦК України право бути присутніми при дослідженні причин смерті особи та ознайомлюватись з висновками щодо причин її смерті належить членам сім`ї або іншим уповноваженим ними фізичним особам.

Аналогічне положення закріплено також у частині п`ятій статті 39 Основ законодавства України про охорону здоров`я.

Згідно з пунктом 2.2 розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року, експерт зобов`язаний не розголошувати без дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), відомості, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням обов`язків, або не повідомляти будь-кому, крім органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), чи суду про хід проведення експертизи та її результати.

Виходячи з викладеного та з урахуванням характеру запитуваної адвокатом Татунцем В. В. інформації у відповідача, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що інформація стосовно причин смерті особи та особистих речей, знайдених під час доставки тіла особи до закладу судово-медичної експертизи є конфіденційною, не могла бути надана відповідачем на адвокатський запит, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні».

Джерело: «Адвокатський запит: методичні рекомендації для адвокатів», підготовлені д.юрид.н., професор, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, керівник Центру медичного права ВША НААУ Іриною Сенютою та к.юрид.н., доцент, заступник голови Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики РАЛО Христиною Терешко.

Посібник доступний за посиланням: https://cutt.ly/wwwHpqjn