Питання: як забезпечується право на таємницю про стан здоров’я особи з позитивним ВІЛ-статусом?

Джерела:

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (далі — ЦК України).

2. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 № 2801-XII (далі — Основи).

3. Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.1991 № 1972-XII (ред. Закону від 23.12.2010 № 2861-VI) (далі — Закон № 2861-VI).

Відповідь:

Відповідно до ст. 13 Закону № 2861-VI, відомості про результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Медичні працівники зобов’язані вживати необхідних заходів для забезпечення належного зберігання конфіденційної інформації про людей, які живуть з ВІЛ, та захисту такої інформації від розголошення та розкриття третім особам.

Передача медичними працівниками відомостей, що зазначені вище та становлять лікарську таємницю, дозволяється лише:

1) особі, стосовно якої було проведено тестування, з досягненням нею 14 років;

2) батькам чи іншим законним представникам особи до 14 років. Відзначимо, що вони мають право бути присутніми під час проведення такого тестування особам до 14 років і зобов'язані забезпечити збереження умов конфіденційності даних про ВІЛ- статус осіб, інтереси яких вони представляють;

3) іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я — винятково у зв'язку з лікуванням цієї особи. Важливо пам’ятати, що таке розголошення буде правомірним виключно: а) за наявності усвідомленої інформованої згоди людини, яка живе з ВІЛ, на передачу таких відомостей, наданої в письмовому вигляді; б) якщо така передача потрібна для цілей, пов’язаних з лікуванням хвороб, зумовлених ВІЛ; в) якщо поінформованість лікаря щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування.

У Постанові Верховного Суду від 29.06.2022 справа № 205/9115/19 зазначено:

«У разі якщо суд встановить, що передача відомостей про людей, які живуть з ВІЛ, (результати тестування особи з метою виявлення ВІЛ, про наявність або відсутність в особи ВІЛ-інфекції) іншим медичним працівникам здійснена із дотриманням наведених умов, то такі дії медичного працівника вважатимуться правомірними.

Водночас якщо під час розгляду справи буде встановлено, що людина, яка живе з ВІЛ, не надавала у письмовому вигляді інформованої згоди, або передача таких відомостей не була потрібна для цілей, пов’язаних з лікуванням хвороб, зумовлених ВІЛ, або поінформованість лікаря щодо ВІЛ-статусу пацієнта не мала істотного значення для його лікування, дії медичного працівника щодо передачі інформації про людей, які живуть з ВІЛ, вважатимуться протиправними».

4) іншим третім особам — лише за рішенням суду в установлених законом випадках.

Звертаємо увагу, що розкриття медичним працівником відомостей про позитивний ВІЛ-статус особи партнеру (партнерам) дозволяється, якщо:

1) людина, яка живе з ВІЛ, звернеться до медичного працівника з відповідним письмово підтвердженим проханням;

2) людина, яка живе з ВІЛ, померла, втратила свідомість або існує ймовірність, що вона не опритомніє та не відновить свою здатність надавати усвідомлену інформовану згоду.

Приміром, лікар не може розголосити медичну таємницю через обізнаність партнера про позитивний ВІЛ-статус партнера, адже такої підстави ч. 5 ст. 13 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» не містить. При розголошенні лікарем відомостей з мотивацією обізнаності партнера — дії будуть протиправними.

Незаконні дії медичного працівника щодо розголошення конфіденційної інформації про стан здоров’я пацієнта призводять до втручання у його право на повагу до приватного і сімейного життя, що закріплене в ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950, рат. Україною 1997).

Джерело: Юридичний путівник. Права пацієнта. Центр медичного права https://cutt.ly/46gZBRh

Дізнатися про окремі питання щодо здійснення прав, обмежень і гарантій, передбачених «Про систему громадського здоров’я», щодо карантину та повноважень органів системи громадського здоров’я, які слугуватимуть кращому розумінню положень Закону можна у Юридичному путівнику. Громадське здоров’я, який доступний для ознайомлення та завантаження за посиланням: https://cutt.ly/D4F2MKk