Законом № 5076-VI встановлюються обов’язкові вимоги і до оформлення додатків до адвокатського запиту, зокрема в реченні 1 абз. 2 ч.1 ст. 24 Закону № 5076-VI передбачено, що до нього додаються посвідчені адвокатом копії:

1) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,

2) ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Такий перелік є вичерпним, а вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється (речення 2 абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI).

У Рішенні Ради адвокатів України «Про затвердження роз’яснень з питань, які виникають при оформленні адвокатського запиту» від 30.08.2014 № 12211 зазначено: «Таким чином, при подачі адвокатського запиту адвокат зобов’язаний надати посвідчені ним копії: • свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; • ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вищезазначений перелік документів є вичерпним».

У Рішенні Ради адвокатів України «Про затвердження роз’яснення щодо вичерпного переліку вимог до адвокатського запиту» від 21.09.2020 № 7512 вказано: «Щодо застосування до правил оформлення адвокатського запиту положень Закону України «Про виконавче провадження» Рада адвокатів України зазначає наступне.

Конкуренція правових норм двох законів Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про виконавче провадження» не має місце, адже норми цих законів по-різному регулюють не тотожні, а різні правовідносини.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регулює відносини з подачі адвокатського запиту, як професійного права адвоката, виокремленого пунктом 1 статті 20.

В свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» регулює відносини з підтвердження повноважень адвоката на представництво у виконавчому провадженні, як професійного права, виокремленого пунктом 2 статті 20 профільного закону адвокатури.

Це різні професійні права адвоката, повноваження на реалізацію яких підтверджуються різним обсягом документів. Для адвокатського запиту – це свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер (частина 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Для представництва – договір про надання правової (професійної правничої) допомоги чи ордер з витягом з договору.

Змішувати ці правила та вимагати від адвоката додавати витяг з договору та через це відмовляти у розгляді адвокатського запиту, є неправомірним. Це підтверджується імперативною нормою абзацу 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за якою вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Таким чином, профільний закон адвокатури розділяє право адвоката на звернення із адвокатським запитам і право адвоката на представництво інтересів клієнтів у органах державної влади. Саме у випадках особистого представництва прав осіб чинний Закон України «Про виконавче провадження» вимагає підтвердження повноважень адвоката ордером та витягом з договору про надання правової (правничої) допомоги, на кшталт підтвердження повноважень адвоката в адміністративному, кримінальному чи господарському судовому провадженні.

При подачі адвокатського запиту адвокат не має посвідчуватися весь обсяг повноважень представника. Звертаючись із адвокатським запитом правник, перш за все, реалізує своє професійне право на таке звернення, окремо виділене пунктом 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а не право на безпосереднє представництво в органах державної влади, виокремлене пунктом 2 зазначеної норми.

Направлення адвокатського запиту само по собі не реалізує предмет представництва, а сприяє збору інформації задля належної та повноцінної його реалізації. Тому застосування абзацу 2 частини 4 статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» до адвокатського запиту не є релевантним».

Джерело: «Адвокатський запит: методичні рекомендації для адвокатів», підготовлені д.юрид.н., професор, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, керівник Центру медичного права ВША НААУ Іриною Сенютою та к.юрид.н., доцент, заступник голови Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики Національної асоціації адвокатів України, голова Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики РАЛО Христиною Терешко.

Посібник доступний за посиланням: https://cutt.ly/wwwHpqjn