Під час фахової дискусії: «Онлайн-освіта в умовах воєнного стану: виклики, ризики та ефективні способи захисту прав учасників освітнього процесу», Ольга Семенюк, адвокат, член Ради Комітету з сімейного права НААУ, координатор освітнього напрямку УГСПЛ, презентувала до ознайомлення доповідь на тему: Онлайн-навчання: ризики відповідальності для батьків. Способи захисту та відновлення прав, порушених у процесі онлайн-освіти».
Здавалося б онлайн-навчання мало вирішити багато питань. Найголовніше питання – це те, що дитина матиме можливість реалізувати своє право на освіту попри складнощі воєнного часу.
Однак насправді онлайн-навчання – не завжди вихід для дитини та її батьків, а навпаки породжує багато супутніх проблем. Першочергово, батьки та діти стикаються з технічними складнощами, неможливістю під’єднатися до онлайн-уроку через відсутність електроенергії, Інтернету, а також матеріальними складнощами, що полягають у неможливості придбати відповідну техніку (телефон, ноутбук, планшет).
Означені вище проблеми лягають на плечі батьків, адже саме на них покладаються обов’язки, передбачені приписами Сімейного кодексу України (далі – СК України).
Йдеться мова про обов’язки, визначені статтею 150 СК України, щодо виховання та розвитку дитини, а саме один із основних обов’язків по забезпеченню здобуття дитиною повної загальної середньої освіти та підготовки її до самостійного життя.
В умовах воєнного стану Міністерством освіти України були прийнято рішення передбачити можливість для батьків обирати форму навчання для своїх дітей, а саме чи буде це очна, дистанційна форма або ж змішане навчання.
Варто звернути увагу, що вибір форми навчання відбувається саме за заявою батьків з врахуванням можливостей конкретної школи. Наприклад, якщо школа не підготовлена і не має укриття, яке відповідає усім вимогам, то навіть якщо батьки напишуть заяву про очну форму навчання, адміністрація школи не зможе організувати дитині очне навчання в цій школі.
Одним із нововведень цього навчального року є змішана форма навчання. Вона передбачає мікс очної та дистанційної форм, тобто частина навчального процесу відбувається у школі очно, а інша частина – вдома дистанційно.
Якщо виникає ситуація, за якої адміністрація школи не може організувати для дитини змішану форму навчання, а батьки відповідно не можуть домовитися між собою, для узгодження зазначеного питання рекомендується звернутися до органів опіки та піклування, який уповноважений на розгляд спорів, пов’язаних з вихованням дитини.
У випадку, якщо ж батьки не можуть або не бажають створити належні умови для онлайн-навчання, для них передбачено настання адміністративної відповідальності.
Так, ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. За що вони можуть понести покарання у вигляді попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 грн).
У контексті розгляду питання про настання адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП варто звернутися до релевантної судової практики, напрацьованої за період з 24 лютого 2022 року:
- Зокрема, у Постанові Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 травня 2022 року по справі № 285/1627/22 зазначається, що 12 травня 2022 року до Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області надійшли матеріали про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.184 КУпАП, скоєне ОСОБА_1. З наданих матеріалів випливає, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов’язків передбачених ст. 150 СК України, щодо виховання своєї дочки ОСОБА_, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме з 21.03.2022 по 20.04.2022 року дочка без поважних причин пропустила дистанційне навчання у Несолонській ЗОШ №7. У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що має мінливі доходи. Дочка постійно проживає окремо з колишньою дружиною в тому ж селі, але на момент складання протоколу вона тимчасово перебувала за місцем проживання батька. Дочка отримувала телефоном та виконувала всі завдання у зошиті, але через відсутність доступу до мережі «Інтернет» не мала змоги брати участь у навчанні дистанційно. Провадження у даній справі було закрито, у зв’язку з недоведеністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП (https://bit.ly/3hERqZs).
- У Постанові Дарницького районного суду м. Києва по справі № 753/5401/22 йшлося про ухилення ОСОБА_1 від виконання, передбачених ст. 150 СКУ, обов’язків щодо виховання своїх малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого останні в період з 28.03.2022 року по 08.05.2022 року без поважних причин не приступили до навчання в онлайн-режимі в школі І-ІІІ ступенів № 266 Дарницького р-ну м. Києва. У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину фактично визнала, зазначивши, що у дітей не було можливості навчатися дистанційно, так як у зв`язку із веденням військового стану, вони із дітьми були змушені виїхати в більш безпечне місце. При цьому в селі, до якого вони виїхали не було Інтернету. При цьому вказала, що із дітьми вона займалася самостійно. Просила суворо не карати. В подальшому зобов`язувалася не допускати будь – яких порушень та уважніше слідкувати за навчанням своїх дітей. Разом з тим, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді попередження (https://bit.ly/3FGQkUS).
В умовах війни, у зв’язку з переведенням дітей на дистанційну форму навчання, батьків найчастіше притягають до адміністративної відповідальності саме за відсутність дітей на онлайн-заняттях. Водночас суди часто об’єктивно ставляться до ситуації і звертають увагу на поважність причини відсутності (відсутність гаджетів, Інтернету, тощо).
Проте адміністрації шкіл не завжди детально розглядають ситуації і безпідставно ставлять питання про порушення ст. 150 Сімейного кодексу України. У цьому контексті варто зауважити, що саме по собі притягнення до адміністративної відповідальності не вирішує проблему (відсутність гаджетів, нестабільний Інтернет, неможливість контролювати дитину через роботу). Натомість адміністрація має з’ясувати поважність відсутності на заняттях та шукати шляхи для побудови навчального процесу, наприклад із застосування асихронного режиму навчання.
Трансляція фахової дискусії доступна для перегляду: https://bit.ly/3Hxtphi
Підсумки фахової дискусії: https://bit.ly/3BXBs3D