Відповідь: Сама по собі участь в активних бойових діях впливає на людину і може спричинити посттравматичні стресові розлади (ПТРС). Але не кожен з учасників бойових дій страждає на ПТРС.

На цьому фоні людині, що повернулася з війни, буває важко знайти спільну мову з членами своєї сім’ї. Звідси виникають сімейні конфлікти, скандали, що можуть призвести до погіршення сімейних стосунків. В подальшому можуть виникати різні сімейні проблеми: прохолода у стосунках, матеріальні питання, складність у спільному проживанні, побоювання за дітей тощо.

Отже, це може обумовити звернення до адвоката будь-кого з членів сім’ї. Це може бути як особа, яка є учасником бойових дій, так і інші члени родини. Питання можуть бути різними: розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ спільного майна подружжя, визначення місця проживання дитини, позбавлення батьківських прав та інше.

Коли адвокат проводить першу консультацію, то має дізнатися про обставини, які призвели до виникнення певної правової проблеми. Почувши, що хтось з членів родини є учасником бойових дій, адвокат має підкреслити для себе цю обставину. Після чого спробувати дізнатися більш детально як участь у бойових діях вплинула на родинні стосунки та взаємовідносини членів родини.

Якщо адвокатом буде з’ясовано, що після повернення у учасника бойових дій значно змінилася поведінка, форма спілкування, реакція на зовнішні фактори, то це може свідчити про наявність посттравматичного стресового розладу. Хоча діагноз має право встановлювати лише відповідний лікар. І тому адвокат має утримуватися від «нав’язування» діагнозу.

Якщо людина сама розуміє, що має певні проблеми з поведінкою та сама бажає змінити свій стан, адвокат може порадити звернутися до психолога за консультацією, але зробити це в м’якій формі.

Крім того, адвокату слід пам’ятати про зміст статті 37 Правил адвокатської етики, яка передбачає наступне:

Недієздатність (обмежена, часткова дієздатність) клієнта або його фактично знижена здатність адекватно оцінювати дійсність сама по собі не може бути підставою, що виправдовує невиконання (неналежне виконання) адвокатом своїх професійних обов'язків стосовно такого клієнта.

Якщо через вік, психічне захворювання, інші об'єктивні причини у клієнта знижена можливість приймати виважені рішення, пов'язані зі змістом доручення, адвокат повинен намагатися підтримувати з ним нормальні стосунки, що відповідають вимогам Правил.

Якщо клієнт у встановленому законом порядку визнаний недієздатним (обмежено дієздатним) і над ним встановлено опіку (піклування) або якщо клієнт є неповнолітнім й інтереси клієнта, відповідно, представляє законний представник (або опікун, піклувальник), який свідомо для адвоката діє на шкоду законним інтересам неповнолітнього (підопічного), адвокат повинен:

— відмовитись від прийняття (або, відповідно, продовження виконання) доручення, яке може завдати шкоди інтересам неповнолітнього (підопічного);

— вжити всіх доступних йому заходів для захисту законних інтересів клієнта;

— поставити органи опіки та піклування до відома щодо зазначених дій опікуна (піклувальника) недієздатного (обмежено дієздатного) клієнта або законних представників (опікуна) неповнолітнього.

Отже, адвокат не може перебирати на себе роль психолога. В такому випадку за потреби можна лише порадити звернутися до відповідних спеціалістів. Також, адвокату слід детально розібратися в обставинах виникнення сімейних проблем, через які особа звернулася до адвоката. І в разі можливості вирішення питання: надати повну та якісну консультацію, а також правову допомогу, потрібну в зазначеній ситуації.

Автор: Ольга Семенюк , адвокат, член Ради Комітету з сімейного права НААУ.