В доповіді “Доступ до правосуддя і право на безоплатну правову допомогу осіб з числа внутрішньо переміщених осіб” адвокат, кандидат юридичних наук, член Центру “Адвокат дитини” Вищої школи адвокатури НААУ Вольга Шейко звернула увагу, що моментом, коли людина стикається із доступом до правосуддя, яке захищає всі її права, є саме момент, коли вона почувається незахищеною або такою, право якої порушене.
Розглядаючи проблемні питання доступу ВПО до правосуддя, доповідач зупинилася на таких моментах.
Проблема у зверненні ВПО до суду за місцем фактичного перебування. Як зазначила Вольга Шейко, проблема у зверненні ВПО до суду з позовами за підсудністю за місцем свого фактичного перебування обумовлена тим, що довідка про взяття на облік ВПО не підтверджує зареєстроване місце перебування. Ця проблема час від часу виникає навіть незважаючи на внесені до ЦПК відповідні зміни щодо можливості звернення ВПО до суду на всій території України. Адвокат вказала, такі випадки мають розглядатися як перешкоджання в доступі до правосуддя і відмітила, що дії щодо передання справ з обґрунтуванням неправильності підсудності, в більшості випадків припинилися після відповідних розʼяснень, наданих Секретарем Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Дмитром Луспеником.
Проблеми технічного характеру. З початку повномасштабного вторгнення часто виникають обставини, що не дають можливість забезпечити безперебійну роботу судів: повітряні тривоги; перебої в електропостачанні; проблеми зі звʼязком та інтернетом, фізичне знищення будівель судів; передання справ, часткова їх втрата та необхідність поновлення; новий розподіл справ та необхідність заново розпочати слухання в новому складі суду; переміщення сторін по справі та отримання ними довідок ВПО на нових місцях, (що також є підставою для передання справи до належного суду) тощо. «Всі ці фактори перешкоджають здійснювати розподіл справ, проводити та фіксувати судові засідання, швидко визначати підсудність справ, вносити рішення до Реєстру з дотриманням розумних строків», - відмітила Вольга Шейко.
Окрему увагу було приділено проблемам комунікації, зокрема відсутності на офіційних сайтах інформації про місцезнаходження судів і їх адрес, окрім електронних, що хоча і є необхідною мірою під час воєнного стану, але також може ускладнити доступ до правосуддя. Дійсно, засоби електронної комунікації були визнані дієвими механізмами в умовах воєнного стану (на що, зокрема, звернув увагу в своїй доповіді в жовтні 2022 року Уповноважений Верховної ради України з прав людини), але все ще залишається ціла низка проблем, особливо для ВПО: неможливість отримати ЕЦП із тим, щоб підписати документи та направити їх до суду або зареєструватися в електронному суді; відсутність інтернет-звʼязку в деяких громадах; відсутність відповідних гаджетів у особо вразливих категорій громадян тощо.
Доповідач також зауважила, що проблематика доступу до правосуддя ВПО вже з 2014 року відображена в практиці ЄСПЛ, зокрема щодо пенсійних та соціальних виплат які призначалися на території Донецької та Луганської областей, які стали непідконтрольні Україні (справа «Цезар та інші проти України»). У своєму рішенні ЄСПЛ фактично вказав, що державні органи зазнають певних труднощів у забезпеченні належного функціонування судової системи в деяких регіонах з огляду на постійні військові дії в цих регіонах. Тим не менше, органи державної влади повинні вживати відповідних заходів для вирішення проблеми і прописали такий шлях в вигляді спеціального дозволу на подання позовів до суду в іншому регіоні держави.
При розгляді проблеми діяльності адвокатів у контексті забезпечення доступу до правосуддя в умовах воєнного стану, було підкреслено, що доступ до правосуддя не зводиться лише до роботи судів, а є комплексною роботою державних органів, а також учасників процесу, зокрема адвокатів. Водночас деякі судді в судах, що не припиняли роботу, не брали до уваги, що адвокат, як учасник процесу також може бути ВПО та визнавали відсутність поважності причин пропусків строків на звернення до суду саме з підстав неможливості дістатися до деокупованих місць, матеріалів справ тощо.
Свою позицію з цього приводу висловив Верховний Суд України. Так, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначається, що «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку».
Постанова Верховного Суду в справі № 500/1912/22 від 29.09.2022 наголошує, що «причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, що безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».
Доповідач зазначила, що може бути доволі складно довести неможливість дістатися свого населеного пункту, як і довести часткову або повну руйнацію приміщення офісу адвоката. В таких випадках довідка ВПО не береться судами до уваги, а положення чинного процесуального законодавства України, що стосуються підстав для виникнення права на поновлення процесуальних строків (у тому числі для подання позовних заяв) у воєнний період не змінилися.
У доповіді було відмічено, що право ВПО на правничу допомогу є критично важливим правом людини. Тимчасова окупація частини території України зробила неможливим функціонування там судів, правоохоронних органів, центрів надання БПД, проте дуже важливо робити все можливе для забезпечення доступу громадян, які проживають на ТОТ, до української системи правосуддя.
Доступ до правничої допомоги є складовим елементом права доступу до правосуддя. Фізична відокремленість людей на ТОТ вносить свої нюанси в порядок взаємодії між громадянином і адвокатом. Позитивним у цьому контексті є відсутність у законодавстві обмежень укладати угоди про надання правової допомоги дистанційно (в електронному вигляді).
Вольга Шейко наголосила на тому, що в умовах воєнного стану в контексті доступу до правничої допомоги роль системи БПД стає надважливою, адже люди часто не мають ресурсу для звернення до адвокатів на платній основі або не знають, із чого почати свій пошук адвоката.
Нової актуальності в умовах війни набула можливість отримати консультації дистанційно за допомогою єдиного номера контакт-центру системи БПД, який працює цілодобово й безкоштовно в межах України зі стаціонарних і мобільних телефонів. Водночас існує потреба у створенні окремих каналів зв’язку для осіб, які залишаються на ТОТ, оскільки ймовірно, що звідти не завжди можна зв’язатися за українським номером телефону.
Було відмічено, що існує низка проблем, які актуалізувала війна. Так, на ТОТ і в районах ведення активних бойових дій точки доступу до БПД тимчасово не працюють. Тож дотримання вимоги чинного законодавства щодо оформлення надання вторинної правової допомоги лише після особистого «живого» звернення клієнта до центру БПД, в умовах війни та перебування особи на ТОТ часто є неможливим.
Звертаючи увагу на заходи, що вживаються для подолання проблеми забезпечення доступу до правосуддя ВПО, доповідач підкреслила, що законодавці намагаються швидко реагувати на такі ситуації та вносять до законодавства відповідні зміни, наприклад до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відмітила роль «Електронного суду» та підписання Президентом України Закону щодо обов’язкової реєстрації в Електронному суді юридичних та самозайнятих осіб, що також є кроками покращення ситуації із доступом до правосуддя.
Доповідь відбулася 27 липня 2023 року у Вищій школі адвокатури НААУ під час Круглого столу на тему “Проблематика законодавства та практики, що стосуються прав внутрішньо переміщених осіб”.
Докладніше про Круглий стіл за посиланням: https://shorturl.at/dhLT4
Відео-запис заходу доступний для перегляду за посиланням: https://www.youtube.com/live/KAtoUa5kAtY