Протягом березня 2022 року уряд Великобританії запровадив 2 нові візові схеми аби дозволити особам, які постраждали від війни в Україні, приїхати до Великобританії. Такими є Українська Сімейна Візова Схема (Ukraine Family Scheme visa), що дозволяє приєднатися до членів родини, які проживають у Великобританії, а також Українська Спонсорська Схема (Ukraine Sponsorship Scheme), що надає право громадянам України та членам їхніх сімей приїхати до Великої Британії, якщо вони мають спонсора. Обидві візові схеми надають право українцям не лише знаходитись на території Великобританії, а й працювати на законних підставах.
Станом на кінець березня цього року більше 169 тисяч громадян України прибули до Великобританії за однією з українських візових схем. З них 29% осіб знаходяться на території країни за сімейною програмою Ukraine Family Scheme, а 71% – за схемою спонсорства Ukraine Sponsorship Scheme.
У зв'язку з великою кількістю співвітчизників, які знаходяться на території Великобританії та мають право влаштуватись на роботу, в цьому матеріалі ми зупинимось на основних гарантованих трудових правах українців.
По-перше, українці, як і будь-які іноземці у Великобританії, мають рівні трудові права із громадянами Великобританії.
Законодавство дійсно встановлює окремі вимоги, які передують працевлаштуванню, зокрема обов'язкове отримання права на працю за відповідною візовою схемою. Також існують посади, які можуть вимагати, до прикладу, громадянства Великобританії, а окремі роботи пов'язані з обслуговуванням населення, можуть передбачати вільне володіння англійською мовою.
Однак маючи дозвіл на працю, усі інші трудові права є гарантованим не залежно від громадянства особи.
По-друге, українці мають право на мінімальну заробітну плату або прожитковий мінімум.
Залежно від віку особа має право на оплату праці не нижче встановленого рівня мінімальної заробітної плати або прожиткового мінімуму, що розраховуються на погодинній основі. Зокрема, особи віком від 23 років мають право претендувати на рівень оплати праці не нижче прожиткового мінімуму, що станом на квітень 2023 року становить £10,42 за годину. Особи молодше 23 років отримуватимуть винагороду не нижче рівня мінімальної заробітної плати, що не може становити нижче £10,18 за годину (для віку 21-22), £7,49 за годину (для віку 18-20) та £5,28 за годину (до 18 років).
По-третє, українці мають право на гарантовану відпустку.
Кожен працівник має право на законодавчо встановлений рівень оплачуваної відпустки у кількості 5,6 тижнів (покриває відпустку та державні свята), що еквівалентно 28 дням, якщо особа працює 5 робочих днів на тиждень. Менша кількість робочих днів на тиждень призводить до пропорційного зменшення тривалості відпустки. Втім, кількість днів відпустки може бути й збільшена роботодавцем, про що сторони домовляються у трудовому договорі.
За замовчуванням, працівник повідомляє свого роботодавця про відпустку завчасно. Такий період повідомлення становить подвійну кількість днів відпустки, тобто якщо планується відпустка на 2 тижні, то повідомити слід за 4 тижні. Втім, такі деталі сторони також можуть врегулювати власними домовленостями, чим скоротити чи збільшити період повідомлення про відпустку.
Працівники також мають право на оплату невикористаних днів відпусток у разі звільнення, однак якщо використали більшу кількість днів, ніж належно, роботодавець може відрахувати відповідну суму.
По-четверте, українці мають право на обмежену тривалість робочого часу.
За загальним правилом, норма тривалості робочого часу працівників не може перевищувати 48 годин на тиждень. При цьому, така кількість годин розраховується як середній показник за період протягом 17 тижнів. Тобто, хоч у межах певного тижня працівник може працювати більше 48 годин, однак середній показник за 17 тижнів не може перевищувати вказану кількість годин.
Цікаво, що Положення про Робочий Час 1998 року (The Working Time Regulations 1998) передбачає окрему процедуру відмови від встановленої норми тривалості робочого часу, що по-суті означає, що на працівника не буде поширюватись обмеження у 48 годин на тиждень. Така відмова повинна бути оформлена у письмовому вигляді, а також може стосуватись як певного періоду, на який не буде поширюватись обмеження, так і поширюватись на невизначений період. При цьому, у разі бажання працівника припинити дію угоди про відмову від встановленої норми тривалості робочого часу, останній повинен повідомити роботодавця щонайменше за 7 днів. Угодою сторін може встановлюватись й інший період повідомлення, однак він не може перевищувати 3 місяці.
По-п'яте, українці мають право на відпочинок.
Тривалість відпочинку повинна становити не менше 11 годин підряд за кожні 24 години, що працівник працює. Щотижнева перерва не може становити менше 24 безперервних годин, а перерва протягом дня – щонайменше 20 хвилин, якщо особа працює більше 6 годин. Право на збільшену тривалість відпочинку мають неповнолітні працівники.
При цьому, якщо роботодавець організовує роботу таким чином, що ставить під загрозу здоров’я та безпеку працівника, наприклад, через те, що робота є монотонною, роботодавець повинен забезпечити працівнику адекватні перерви для відпочинку.
По-шосте, українці мають право не бути дискримінованими.
Акт про Рівність 2010 року (Equality Act 2010) визначає 7 характеристик, на які поширюється законодавство про захист від дискримінації, а саме: вік, стать, зміна статі, сексуальна орієнтація, інвалідність, офіційний або цивільний шлюб, вагітність та материнство, а також релігія та вірування.
Окрім цього, заборонена також й поведінка, що прирівнюється до харасменту (поведінка, що має на меті або наслідком порушення гідності, створення залякуючого, ворожого, принизливого, чи образливого середовища) та віктимізації (покарання працівника за те, що останній повідомив про порушення своїх прав).
По-сьоме, українці мають право на належне ставлення у разі неповної зайнятості.
Положення про Працівників, які Працюють Неповний Робочий День (Запобігання Менш Сприятливому Поводженню) 2000 року окремо регулює питання поводження із працівниками, які працюють на умовах неповної зайнятості. Зокрема, такий працівник має право на те, щоб роботодавець не ставився до нього менш прихильно, ніж роботодавець ставиться до такого ж працівника, який працює повний робочий день. Однак, таке право стосується лише випадків, якщо негативне ставлення пов'язане виключно з тим, що працівник працює неповний робочий день, і воно не ґрунтується на об'єктивних причинах.
При цьому, застосуванню підлягає принцип пропорційності. Наприклад, якщо порівнюваний працівник, що працює на умовах повної занятості, має право на певний рівень винагороди, то працівник, який працює на умовах неповної зайнятості, має право на отримання винагороди у пропорції до свого фактичного робочого часу.
Працівник, який вважає, що роботодавець порушив вказані права, має право вимагати від свого роботодавця надання письмового пояснення причин такого поводження протягом 21 дня з моменту звернення. Якщо в подальшому в Суді з розгляду трудових спорів (Employment Tribunal) буде з`ясовано, що роботодавець навмисне або без обґрунтованої підстави не надав пояснення, або хоч і надав, втім ухиляється від відповіді, або пояснення є двозначними, Суд з розгляду трудових спорів може зробити висновок про порушення роботодавцем положень про недопустимість менш прихильного ставлення до працівників неповної зайнятості.
Корисні джерела для ознайомлення:
1. Статистика українців у Великобританії: http://surl.li/kjiir
2. Положення про Працівників, які Працюють Неповний Робочий День (Запобігання Менш Сприятливому Поводженню) 2000 року: http://surl.li/kjiiv
3. Акт про Трудові Права 1996 року: http://surl.li/hqzjc
4. Положення про Робочий Час 1998 року: http://surl.li/kjijb
5. Акт про Рівність 2010 року: http://surl.li/kjijd
Матеріал підготувала Ірина Шапошнікова, адвокат, юристка Asters, соліситор Англії та Уельсу, членкиня Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ
Зареєструватися на вебінар автора «Працівник чи підрядник? Case review: Uber BV and others v Aslam and others (2021)». http://surl.li/kdzwv
