Чимало сказано та написано про права українців за кордоном, втім не варто забувати про те, що Україна є також місцем проживання багатьох іноземців. Хоч їх кількість за останні роки зменшилась, однак з офіційних даних статистики, таке зменшення не було суттєвим.
Отже, спочатку трохи про цифри: за інформацією Державної міграційної служби України за 2023 рік в Україні обліковується понад 300 тисяч іммігрантів, видано близько 10 тисяч посвідок на постійне проживання та 17 тисяч посвідок на тимчасове проживання. Територіально переважна кількість іноземців іммігрує з Азербайджану, Білорусії, Ізраїлю, Італії, Вірменії, Польщі, Туреччини тощо.
Базове положення законодавства щодо прав іммігрантів закладене в Конституції України та Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яке передбачає, що такі особи користуються тими самими правами й свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за окремими винятками. Тож пропоную розібратися детальніше про права трудових іммігрантів в Україні.
Перше — право на працю
Іммігранти в Україні мають право на працю. Це стосується іноземців та осіб без громадянства, в тому числі тих, кого визнано в Україні біженцями, особами, що потребують додаткового захисту, кому надано тимчасовий захист або притулок в Україні, а також тих, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну.
Це право реалізується за умови отримання дозволу на працю в порядку Закону України «Про зайнятість населення». І знову ж таки, за певними винятками. Наприклад, дозвіл на працю не потрібний особам, які набули статус біженця або постійно проживають в Україні чи потребують додаткового захисту, працівникам закордонних медіа, акредитованим для роботи в Україні та іншим категоріям осіб. До того ж окремим законом також передбачено право громадян Польщі працювати в Україні без отримання дозволу (пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України»).
Разом з тим, є категорія іноземців, яким заборонено займатися будь-якою трудовою діяльністю в Україні. До їх числа належать особи, які включені до Переліку терористів, а також до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи відповідно до Закону України «Про санкції».
Далі, за замовчуванням, всі аспекти трудових відносин (укладення трудового договору, трудові права, обов’язки, притягнення до відповідальності, робочий час, відпустки, звільнення тощо) іммігрантів в Україні регулюються трудовим законодавством саме України. Це пов’язано з прямою нормою статті 52 Закону України «Про міжнародне приватне право» про те, що до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
До прикладу, законом встановлено виключення щодо працівників дипломатичних представництв іноземних держав чи міжнародних організацій. З числа міжнародних договорів можна навести Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах (ратифіковано 22 листопада 1995 року). Цей документ дозволяє сторонам трудових відносин обирати законодавство, якому підкорятися: українське чи латвійське. А якщо вибір відносно законодавства не зроблено, використовується загальне правило про застосування законодавства тієї держави, на території якої є, була робота або вона повинна була бути виконаною.
Друге — право на відпустки
Далеко віддалятися від теми праці не будемо і одразу прослідковуємо чітке закріплення в Законі України «Про відпустки» положення, що іноземці та особи без громадянства, які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Таким чином, трудові іммігранти мають право на щорічні відпустки та відпустки за власний рахунок, по догляду за дитиною, у зв’язку з вагітністю та пологами, для навчання, додаткові відпустки за шкідливі та важкі умови праці тощо.
Третє — право на пенсії та виплати під час тимчасової непрацездатності
Трудові іммігранти, як і громадяни України, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також отримують виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Ці права закріплені як в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (статті 8, 11), так і Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (стаття 12).
Четверте — право на членство в профспілках
Цікаво, що законодавство прямо забороняє іноземцям та особам без громадянства створювати профспілки в Україні (частина 2 статті 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»). Однак, це не впливає на членство у таких профспілках, яке є цілком законним.
П'яте — недопустимість дискримінації
Іммігранти не можуть бути піддані обмеженням у визнанні, реалізації або користування правами і свободами за їх ознаками громадянства, раси, мови, кольору шкіри, етнічного походження, релігійного переконання тощо (пункт 1 частини 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»). До того ж КЗпП України у статті 2-1 деталізує, що не допускається дискримінація таких осіб також й у сфері праці.