Серед існуючих міжнародних стандартів евакуації дітей у збройному конфлікті Катерина Рашевська, юрист Регіонального центру прав людини (RCHR), член Квебекської спільноти міжнародного права, Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні та Експертної ради при Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим, відзначає наступні:
1) Стандарти UNCHR (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців) та UNICEF (Дитячий фонд ООН), розроблені для Югославії у серпні-вересні 1992 року, які передбачають:
• здійснення захисту та підтримки дитини, ідентифікацію потреб дитини та її сім’ї, спробу задовольнити ці потреби без евакуації;
• дотримання принципу неможливості розриву сімейних зв’язків у ході евакуації;
• можливість проведення евакуація дітей без супроводу у випадку, якщо існує високий ризик втрати ними життя, при цьому оцінюється баланс потреб, ризиків та можливих негативних наслідків від евакуації;
• дотримання принципу найкращих інтересів дитини.
2) Стандарти Генеральної Асамблеї ООН, затверджені Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 64/142, що містять настанови щодо альтернативного догляду за дітьми:
• зусилля мають бути спрямовані на те, щоб зберегти дитину всередині сім’ї або забезпечити її повернення в сім’ю;
• встановлення альтернативного догляду в місці, якнайближчому до місці звичного проживання. Необхідно звести до мінімуму розрив дитини з її освітнім, культурним та соціальним середовищем.
• при плануванні встановлення альтернативного догляду, слід у першу чергу брати до уваги культурні, лінгвістичні й релігійні корені дитини;
• необхідно брати до уваги приналежність дітей до різних соціальних, вікових, гендерних тощо груп;
• переміщення дітей через кордон допускається лише у виняткових випадках;
• встановлення альтернативного догляду над дитиною вважається неправомірним, якщо це порушує права опіки, набуті особою, установою чи будь-яким іншим органом, спільно чи окремо, за правом держави, в якій дитина мала звичайне місце проживання безпосередньо до переміщення.
3) Стандарти UNCHR «Гуманітарні евакуації у випадку насильства або збройного конфлікту».
Стаття 77 Протоколу I та стаття 4 Протоколу II стверджують, що діти мають:
• бути захищені від будь-якої форми непристойних посягань;
• отримати освіту;
• вжити заходів від їхнього імені для сприяння возз’єднанню сімей, які тимчасово розлучилися;
• сторони, що перебувають у конфлікті, не можуть вербувати або спонукати до участі в бойових діях дітей у віці до 15 років;
• у разі арешту, затримання чи інтернування діти мають бути розміщені в окремих від дорослих приміщень;
• не піддаватися смертній карі;
• бути тимчасово переміщені з району, де ведуться бойові дії, у більш безпечний район у межах країни, бути в супроводі осіб, відповідальних за їх безпеку та благополуччя.
4) Стандарти, визначені Norwegian refugee council, неурядовою норвезькою гуманітарною організацією:
• у кожному конвої також має бути принаймні один експерт із захисту прав дитини та протидії гендерно обумовленому насильству;
• якщо не вдається отримати згоду на евакуацію від сторін конфлікту, слід намагатися досягти звільнення принаймні представників найбільш вразливих категорій (наприклад, людей похилого віку, дітей тощо). У даному випадку може відбутися сепарація дітей із батьками. Евакуаційна місія має зважити ризики порятунку осіб без згоди сторін конфлікту;
• перед початком евакуації всі особи мають бути зареєстровані. Першочергово до списку вноситься інформація про неповнолітніх без супроводу, вагітних жінок, жінок-годувальниць, жінок з маленькими дітьми (без чіткого вікового критерію), дітей з інвалідністю;
• у ході евакуації слід дотримуватися принципу неможливості розриву сімейних зв’язків. Особа має надати проінформовану згоду на евакуацію. Така згода має бути добровільною;
• щоб запобігти розлученню дітей з їхніми сім’ями в ході евакуації, організація, яка проводить реєстрацію, має розглянути можливість розробки додаткових засобів ідентифікації, таких як браслети або намиста, які містять ключову ідентифікаційну інформацію. Проте, якщо такі методи використовуються, їх слід розповсюджувати якомога пізніше перед евакуацією, щоб звести до мінімуму можливі втрати чи крадіжки, а також слід проводити інформаційні кампанії для пояснення призначення предметів;
• має бути докладено належних зусиль задля ідентифікації родичів дітей, евакуйованих без супроводу. Такі зусилля можуть включати кооперацію з міжнародними організаціями, зокрема ЮНІСЕФ та МКЧХ.
Катерина Рашевська звертає увагу на чинники, коли евакуація без супроводу не відповідатиме принципу найкращих інтересів дитини:
1. Травма від розриву сімейних зв’язків є більшою, ніж травма, отримана внаслідок перебування в зоні конфлікту.
2. Ініціатива щодо евакуації походить від організаторів цього процесу, а не від батьків дитини, які зберігають стабільне психологічне здоров’я.
3. Евакуація організована без розробки індивідуальної траєкторії для кожної дитини і є лише набором логістичних пунктів.
4. Існує висока загроза торгівлі дітьми, втрати дітей, неможливості їхнього повернення до родини. Евакуація передбачає тривалу сепарацію, яка може призвести до втрати етнічної та культурної ідентичності.
5. Метою евакуації є переміщення та етнічні чистки, а процес організований ворожою стороною конфлікту.
6. Існує високий ризик непрогнозованих політичних ускладнень, які можуть повпливати на хід та результати евакуації.
7. Дитину без супроводу передають на усиновлення без її згоди/згоди її батьків протягом періоду, меншого за 2 роки, якому не передують пошуки родичів дитини.
Також експертка окреслила індивідуальну траєкторію для кожної дитини, яка включає:
• інформацію про ідентичність дитини та її персональні дані, її документів та сімейної історії.
• чітку ідентифікацію умов, в яких буде розміщено дитину після евакуації, включно з усіма фінансовими витратами та розподілом юридичної відповідальності, зокрема що стосується призначення тимчасового опікуна.
• перелік заходів для забезпечення/збереження відносин дитини з членами її родини.
• план для возз’єднання сім’ї в майбутньому.
Публікація по матеріалах фахової дискусії «Тимчасове переміщення та евакуація: правові механізми забезпечення безпеки дітей», організованої Національною асоціацією адвокатів за ініціативою Комітету з сімейного права спільно з Вищою школою адвокатури за ініціативою Центру «Адвокат дитини», що відбулася 13 березня 2023 року.
Трансляція фахової дискусії доступна за покликанням: https://cutt.ly/H835WIy
Тематичні матеріали:
Тимчасове переміщення та евакуація: адвокати обговорили правові механізми забезпечення безпеки дітей. https://cutt.ly/s7inL3l
Сучасні виклики і загрози у питаннях захисту прав дітей у воєнний час і шляхи їх подолання. https://cutt.ly/e7inVDa