У постанові від 29.11.2023 по справі № 227/477/21 (https://tinyurl.com/5n72sttz) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що відправлення документа заявником та його отримання судом не обов`язково є одномоментною подією та може не збігатися у часі; і для правильного обрахування строку визначальним є саме момент відправлення відповідного документа заявником за допомогою електронних засобів. Ототожнення понять «час реєстрації» та «час подання процесуальних документів» є необґрунтованим.
Обставини справи
Відповідно до матеріалів справи заявник звернувся до суду першої інстанції зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця через підсистему «Електронний Суд», сформованою у ній 03 квітня 2023 року.
Тож перед Верховним Судом постало питання щодо застосування частини третьої статті 142 ЦПК України у разі подання заяви/скарги через підсистему «Електронний суд», коли така заява зареєстрована не в день її формування у електронному кабінеті та подання через систему «Електронному суді», а пізніше, зокрема наступного робочого дня.
Згідно з частиною п`ятою статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина шоста статті 43 ЦПК України).
Відповідно до пункту 16 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення), процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом.
Дата та час підписання документа в Електронному суді, а також дата та час його надсилання автоматично зберігаються і не підлягають корегуванню (пункт 28 Положення).
За правилом частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Наведе правило також визначено пунктом 29 згаданого Положення, відповідно до якого у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
У випадку коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів.
В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
Документи, що надійшли через «Електронний суд», реєструються судами, іншими органами та установами в системі правосуддя в день їх надходження упродовж робочого дня або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та відповідними інструкціями з діловодства в судах чи в інших органах та установах у системі правосуддя (пункт 39 Положення).
Тож право особи звернутися до суду через систему «Електронний суд» врегульовано наведеними нормативними актами.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2023 року в частині стягнення з Відділу примусового виконання рішень на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат на правничу допомогу, керувався тим, що відповідно до матеріалів провадження ця скарга отримана та зареєстрована судом першої інстанції 04 квітня 2023 року, тобто у день ухвалення державним виконавцем постанов про повернення виконавчих документів.
Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що відправлення документа заявником та його отримання судом не обов`язково є одномоментною подією та може не збігатися у часі; і для правильного обрахування строку визначальним є саме момент відправлення відповідного документа заявником за допомогою електронних засобів. Ототожнення понять «час реєстрації» та «час подання процесуальних документів» є необґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2021 року у справі № 909/995/19 (909/260/20) та від 30 січня 2023 року у справі № 947/3424/21, підстав відступити від яких Верховний Суд не встановив.
У справі, що переглядалася, скарга на дії державного виконавця сформована, підписана та подана через «Електронний суд» 03 квітня 2023 року, проте, враховуючи, що вона подана після завершення робочого дня, тому зареєстрована судом наступного робочого дня - 04 квітня 2023 року.
Викладені обставини підтверджуються як відміткою на скарзі про те, що документ сформований в системі «Електронний суд» 03 квітня 2023 року, так і квитанціями від 03 квітня 2023 року 20:24 № 111832 та від 03 квітня 2023 року, 20:24, № 111831 про доставку документів до зареєстрованих електронних кабінетів користувачів ЄСІТС - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) та ТОВ «ВК «Краснолиманська» відповідно.
У вирішенні процесуального питання - встановлення дати (часу) подання (пред`явлення) скарги до суду потрібно враховувати, коли саме таку скаргу подав заявник, а не коли її було отримано та зареєстровано судом, що відповідає змісту частини третьої статті 142 ЦПК України, яка містить прив`язку права позивача (заявника) на відшкодування витрат на правничу допомогу у разі, якщо позов (скарга) було подано (пред`явлено) до задоволення вимог такого позову (скарги) відповідачем (суб`єктом оскарження).
Оскільки за встановлених обставин справи заявник звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця 03 квітня 2023 року, така скарга доставлена до електронного кабінету суб`єкта оскарження того ж дня, тому обґрунтованим є висновок, що саме на виконання вимоги скарги суб`єкт оскарження наступного дня після пред`явлення скарги (04 квітня 2023 року) ухвалив постанови про повернення виконавчих листів стягувачу, протилежне мав доводити суб`єкт оскарження, чого не зробив.
У зв`язку з наведеним правильним є висновок суду першої інстанції про застосування до спірних процесуальних правовідносин частини третьої статті 142 ЦПК України, враховуючи хронологію подій у цій справі.
Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:
Посібник «Оцінка допустимості електронних доказів та причини їх відхилення в огляді судової практики» https://tinyurl.com/ms7davu4
Огляд судової практики щодо формування та подання через «Електронний суд» процесуальних документів https://tinyurl.com/4hu8urcy