14 лютого 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 405/9040/19 (https://tinyurl.com/3ch2z2jb) виснував, що за відсутності належним чином оформленої заяви представника відповідача про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, наявна в матеріалах справи довідка про доставлення їй SMS-повідомлення з відомостями про призначене судове засідання не є доказом належного повідомлення позивачки про дату, час і місце розгляду справи.

Обставини справи

У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 – адвоката Клюкіної С. М. на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01 березня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди розглянули справу за відсутності учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання, встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). 20 лютого 2023 року представником ОСОБА_2 було подано до апеляційного суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному, яке взагалі не було розглянуто апеляційним судом. Апеляційним судом не надано оцінки обставинам і причинам неявки у судове засідання, наявності/відсутності підстав для відкладення судового розгляду справи, оскільки вказане клопотання взагалі не розглядалося. Крім того, суд першої інстанції належним чином не повідомляв її про дату, час і місце судового засідання, у матеріалах справи відсутні заяви відповідачів та їх представників про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, а тому не можна вважати, що суд належним чином повідомив учасників справи про розгляд справи.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (стаття 211 ЦПК України).

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина перша статті 223 ЦПК України). Про відкладення розгляду справи постановляється ухвала (частина шоста статті 223 ЦПК України). Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою із рекомендованим листом із повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що розгляд цієї справи був відкладений із 17 лютого 2022 року на 01 березня 2022 року. У судовому засіданні 17 лютого 2022 року був відсутній як відповідач ОСОБА_2 (повістка повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»), так і його представник адвокат Клюкіна С. М. (подала на електронну пошту суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, проте таке не було підписано кваліфікованим електронним підписом, про що свідчить акт від 17 лютого 2022 року). 21 лютого 2022 року відповідачу ОСОБА_2 була надіслана повістка-виклик до суду для розгляду справи на 01 березня 2022 року, доказів її отримання останнім, а також доказів її повернення на адресу суду матеріали справи не містять. Також матеріали справи містят ь докази направлення Клюкіній С. М. SMS-повідомлення про розгляд справи 01 березня 2022 року об 11:00 на номер телефону, указаний нею в її попередніх заявах до суду, що підтверджується довідкою про доставку SMS. У постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 201/6092/17 (провадження № 61- 48215св18), від 23 лютого 2022 року у справі № 644/12167/15 (провадження № 61-20148св21) вказано, що довідка про доставку SMS не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки текст судової повістки може бути надісланий судом учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення учасником форми, яка розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України. Матеріали справи не містять доказів того, що адвокат Клюкіна С. М. подавала заяву про направлення їй повісток SMS-повідомленнями. За відсутності належним чином оформленої заяви Клюкіної С. М. про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS повідомлення наявна в матеріалах справи довідка про доставлення їй SMS-повідомлення з відомостями про призначене судове засідання не є доказом належного повідомлення позивачки про дату, час і місце розгляду справи. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 523/15842/18 (провадження № 61-5645св23), від 15 червня 2023 року у справі № 754/4910/21 (провадження № 61-5758св23), від 28 березня 2023 року у справі № 454/4280/20 (провадження № 61-11983св22), від 26 вересня 2023 року у справі № 344/3725/18 (провадження № 61-10204св22). За таких обставин відповідач ОСОБА_2 та його представник Клюкіна С. М. не були присутні у судовому засіданні 01 березня 2022 року при ухваленні оскаржуваного судового рішення, процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно них порушені через їх непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8 – 12, 128 – 130 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання. У постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження №61-13667сво21) зроблено висновок: «Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства – відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов’язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. 

Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов’язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. […] У ситуації, коли суд першої інстанції розглянув справу за відсутності сторони, яка не була належним чином повідомлена про час та місце її розгляду, а суд апеляційної інстанції, повідомивши відповідну сторону належним чином, залишив таке рішення суду першої інстанції без змін, якщо такий учасник справи обґрунтовував свою апеляційну скаргу такою підставою, суд касаційної інстанції не може застосувати правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» (частина друга статті 410 ЦПК України). Тлумачення частини другої статті 410 ЦПК України свідчить, що: правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення; оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції; правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства». Представник ОСОБА_2 – адвокат Клюкіна С. М. в апеляційній скарзі посилалася на неповідомлення відповідача та його представника судом першої інстанції про призначення розгляду справи на 01 березня 2022 року (том 3, а. с. 11), проте, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам представника відповідача про їх необізнаність щодо призначення розгляду справи на 01 березня 2022 року та не звернув увагу на те, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України такі обставини визначені як обов’язкова підстава для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. З огляду на допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України наявні підстави для скасування постанови апеляційного суду, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_2 та його представника – адвоката Клюкіної С. М., які належним чином не повідомлені про дату, час і місце розгляду справи та обґрунтовували свою апеляційну скаргу такою підставою.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 611/245/21 (провадження № 61-407св23).

Джерело: Дайджест судової практики щодо перебігу процесуальних строків через призму електронного судочинства. https://tinyurl.com/4amjf7x8

Автор: Тетяна Рабко, заступниця Голови Комітету НААУ з питань електронного судочинства та кібербезпеки адвокатської діяльності, лекторка Вищої школи адвокатури НААУ