У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.08.2022 по справі № 464/6120/20 (http://surl.li/hrmor) було сформульовано висновок, що оскільки на час ухвалення рішення суду першої інстанції обумовлений сторонами строк на сплату коштів за актами надання правової допомоги сплив, а матеріали справи не містять документів, які б підтверджували факт перерахування коштів позивачем на рахунок адвокатського об`єднання, тому немає підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтування постанови.

Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2021 року відмовлено у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач та його представник разом із першою заявою по суті спору не надали попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, які вони очікують понести у зв`язку з розглядом справи, тому правових підстав для такого відшкодування немає.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 квітня 2021 року залишено без змін. Додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 червня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення заяви позивача. Стягнуто з ТОВ «Росан-Агро» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 78 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу та зазначив, що позивач надав належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, заяв про необґрунтованість розміру правничої допомоги та зменшення її розміру не надходило, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 78 000,00 грн.

У лютому 2022 року ТОВ «Росан-Агро» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою в якій одною із підстав було зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу, не врахував, що у матеріалах справи немає документів, які б підтверджували факт перерахування коштів позивачем на рахунок адвокатського об`єднання.

Верховний Суд встановив, що відповідно до пункту 3.3 договору про надання правової допомоги від 25 серпня 2020 року № АО45/2020 клієнт зобов`язаний оплачувати надані адвокатським об`єднанням послуги адвоката та фактичні витрати відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту протоколу узгодження вартості професійної правничої допомоги (гонорару) від 27 жовтня 2020 року сторони погоджують порядок сплати гонорару - шляхом перерахування клієнтом відповідної суми на поточний рахунок адвокатського об`єднання, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акта про надання послуг.

Позивач надав копії актів від 27 жовтня 2020 року № 1/А045/2020, від 27 жовтня 2020 року № 1/А045/2020, від 30 листопада 2020 року № 2/А045/2020, від 28 квітня 2021 року № 3/А045/2020.

Отже, на час ухвалення рішення суду першої інстанції (28 квітня 2021 року) обумовлений сторонами тридцятиденний строк на сплату коштів за актами надання правової допомоги від 27 жовтня 2020 року № 1/А045/2020 у розмірі 8 000,00 грн, від 30 листопада 2020 року № 2/А045/2020 у розмірі 30 000,00 грн сплив, а тому немає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат у розмірі 38 000 грн.

Водночас є підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відповідно до акта про надання правової допомоги від 28 квітня 2021 року № 3/А045/2020 у розмірі 40 000,00 грн, оскільки на час ухвалення рішення суду першої інстанції (28 квітня 2021 року) обумовлений сторонами тридцятиденний строк на сплату коштів за зазначеним актом надання правової допомоги не сплив.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу була змінена шляхом зменшення розміру витрат з 78000,00 грн до 40000,00 грн.

При цьому, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц (http://surl.li/hrmqh) було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення судових витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що квитанція про оплату гонорару адвокату у встановлений законом строк, а саме до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (частина восьма статті 141 ЦПК України) до суду подана не була, а отже, позивачкою не доведено понесені нею судові витрати на професійну правничу допомогу. Також суд зазначив, що відсутні докази понесення позивачем таких витрат.

Верховний Суд не погодився з такими висновками апеляційного суду.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд, ухвалюючи додаткову постанову від 07 грудня 2022 року, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви позиваки про стягнення судових витрат, понесених нею на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, так як витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

З огляду на те, що апеляційний суд не досліджував надані позивачкою докази щодо витрат на правничу допомогу, їх розмір на предмет розумності, співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони тощо Верховний Суд у силу процесуальних повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не може їх досліджувати, оцінювати докази.

Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року було скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Цікаві публікації лектора:

Стягнення витрат на правову допомогу за складання заяв та клопотань стосовно судових витрат http://surl.li/gganh

Неподання попереднього розрахунку для відшкодування судових витрат. Огляд судової практики http://surl.li/ggaof

Підготувала Тетяна Рабко, адвокат; регіональна представниця молодіжного комітету НААУ – UNBA NextGen у Донецькій області; членкиня Ради Комітету з питань електронного судочинства та кіберзбезпеки адвокатської діяльності та членкиня Ради Комітету з питань гендерної політики, що діють у складі НААУ