17 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав справу № 560/5541/20 (http://surl.li/duhvq) на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення проблеми належного способу вручення судового рішення шляхом розширеного тлумачення статті 251 КАС України з урахуванням реальної ситуації, в якій опинилися суди через неналежне фінансування.

07 грудня 2022 року Велика Палата Верховного Суду по справі № 560/5541/20 (http://surl.li/emfih) ухвалила повернути справу відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки ні КАС ВС, ні Велика Палата не мають компетенції створити (дозволити) нове нормативне регулювання порядку здійснення судових викликів та повідомлень, бо не можуть перебирати на себе повноваження законодавчого органу.

01 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 560/5541/20 (http://surl.li/exhar) прийшов до висновку, що застосування наслідків, встановлених положеннями пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, можливе лише за умов беззаперечного встановлення та з’ясування судом дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Обґрунтування постанови

Зі змісту ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 вбачається, що копія ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху направлялася на номер телефону НОМЕР_1 через застосунок «Viber».

Також телефонограмою від 25.06.2021 позивача повідомлено про наявність ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20.05.2021.

Повертаючи апеляційну скаргу заявникові, у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що повідомлення позивача за номером телефону про залишення його скарги без руху відбулося у передбачений процесуальним законом спосіб.

На час прийняття оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції достовірно не пересвідчився в отриманні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником.

Застосування наслідків, встановлених положеннями пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, можливе лише за умов беззаперечного встановлення та з`ясування судом дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, яке є визначальним для обчислення строку встановленого судом для усунення відповідних недоліків.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/22516/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/10044/18.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню, оскільки судом апеляційної інстанції порушено порядок направлення копії судового рішення у справі та відповідно передчасно застосовано наслідки, визначені частиною 2 статті 298 КАС України щодо повернення апеляційної скарги у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

03 лютого 2023 суддею Кравчук В.М. було складено окрему думку відносно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі №560/5541/20 (http://surl.li/exhdg) щодо незгоди з рішенням більшості.

Обґрунтування окремої думки

Презумпція обізнаності покладає на учасника справи обов`язок довести незнання про повідомлення, надіслане судом. Слід виходити з принципу порядності працівників суду. Перебуваючи під присягою державного службовця, розуміючи кримінально-правові наслідки підробки, не має підстав вважати, що вони можуть фальшувати докази повідомлення.

То ж коли працівник суду передає телефонограму і фіксує це відповідним документом, недостатньо заперечити її отримання. Коли надсилає листа на електронну пошту чи телефон учасника (sms чи у месенджер), недостатньо сказати «Я його не читав!» Щоб спростувати презумпцію обізнаності, учасник повинен надати відповідні докази «незнання».

Слід враховувати й те, що ситуація з неможливістю надсилання судових рішень рекомендованими листами через неналежне фінансування може використовуватися недобросовісними учасниками справи з наміром затягнути судовий розгляд. Орієнтуючись на чинну судову практику, вони можуть навмисно не отримувати повідомлень суду про прийняті судові рішення, блокуючи рух справи, і, відповідно, перешкоджаючи правосуддю. Безперечно, судова практика повинна розвиватися у напрямку запобігання таким зловживанням.

На думку судді, докази по справі свідчать про те, що позивач ОСОБА_1 не міг не знати про ухвалу суду. Твердження про те, що ухвалу йому не було вручено і він не міг знати про її існування, нічим не доведене і не спростовує презумпції обізнаності. До того ж позивач мав доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, з якого згодом й дізнався до ухвалу суду про повернення апеляційної скарги. У такий самий спосіб він міг дізнатися і про ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

Зважаючи на це, саме лише недотримання судом вимог частини 5 статті 251 КАС України (в частині надсилання судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення) є формальним порушенням, яке не може бути підставою для скасування ухвали суду.

Підготувала Тетяна Рабко, адвокат; регіональна представниця молодіжного комітету НААУ – UNBA NextGen у Донецькій області; членкиня Ради Комітету з питань електронного судочинства та кіберзбезпеки адвокатської діяльності та членкиня Ради Комітету з питань гендерної політики, що діють у складі НААУ

На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:

Майстер-клас «Електронний суд». Ознайомлення із матеріалами справи та оскарження судових рішень». http://surl.li/eohjk

Процесуальні документи в е-формі: порядок оформлення, направлення до суду і тенденції судової практики. http://surl.li/ewusy