У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.01.2024 по справі №922/2081/22 (http://tinyurl.com/ywn5nt6d) зазначено, що надіслання копії апеляційної скарги на електронну адресу представника позивача в розумінні статей 258, 259 ГПК України не є належним доказом направлення копії апеляційної скарги позивачеві.
Обставини справи
Матеріалами справи підтверджено, що 25.09.2023 через систему «Електронний суд» Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення щодо відмови у задоволенні стягнення з позивача частини понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн (т. 3, а. с. 53 – 55).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху, у зв’язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу та для уточнення вимог апеляційної скарги (т. 3, а. с. 61 – 62).
На виконання вимог ухвали від 27.09.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від скаржника через систему «Електронний суд» 28.09.2023 надійшла заява про усунення недоліків, в якій скаржник уточнив вимоги апеляційної скарги та зазначив, що копія апеляційної скарги на додаткове рішення, яка була підписана ЕЦП, надіслана позивачу на електронну пошту.
Надаючи оцінку зазначеній заяві, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що надіслання копії апеляційної скарги на електронну адресу представника позивача в розумінні статей 258, 259 ГПК України не є належним доказом направлення копії апеляційної скарги позивачеві.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду погодився із таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Суд не заперечує доводи скаржника про те, що ним було надано докази на підтвердження направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 електронний лист з додатком (922-2081-22_2023-09-23_0605d2f98f2c0754e0631406030a9332/zip) (т. 3, а. с. 60).
Разом з тим із наданої скаржником роздруківки не вбачається зміст вкладення, неможливо перевірити наявність накладення кваліфікованого електронного підпису учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Крім того, за змістом зазначеного електронного листа вбачається, що представник скаржника просив повідомити про отримання цього листа та його вкладення, однак доказів такого підтвердження також не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Наявними матеріалами справи підтверджено, що Позивач має зареєстрований Електронний кабінет Користувача ЄСІТС (в системі «Електронний суд»).
Водночас, квитанцією № 245914 підтверджується доставка зазначених документів фізичній особі – ОСОБА_1 (т., а. с. 68). Тобто зазначена квитанція не підтверджує направлення процесуальних документів безпосередньо до кабінету юридичної особи – Позивача. Також інші відомості щодо отримання направлених процесуальних документів безпосередньо юридичній особі – позивачу скаржником не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Колегія суддів звернула увагу, що з урахуванням положень статті 64 Конституції України, статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», скаржник помилково ототожнює направлення процесуальних документів адвокату, представнику позивача у справі, із безпосередньо направленням таких документів позивачу.
Водночас, таке направлення не звільняє представника відповідача від виконання прямо передбаченого положеннями статей 42, 258, 260 ГПК України обов’язку направлення відповідних процесуальних документів безпосередньо позивачу у справі.
Положеннями частини першої статті 74, частини першої статті 76 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, належними доказами на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Порядок подання процесуальних документів в електронній формі прямо визначений у положеннях статей 6, 42, 258, 260 ГПК України.
Разом з тим скаржником не надано належних доказів про направлення копії апеляційної скарги позивачеві шляхом надсилання до електронного кабінету Позивача або на юридичну адресу зазначеного учасника справи у паперовій формі листом з описом вкладення.
З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що в цьому випадку скаржником не дотримано положень статей 6, 42, 258, 260 ГПК України, тому наявні підстави для повернення апеляційної скарги відповідно до положень частини четвертої статті 174 ГПК України.
Пропонуємо Вашій увазі декілька цікавих публікацій лектора:
·Чи потрібно надсилати копію позовної заяви відповідачу фізичній особі, яка незареєстрована в підсистемі Електронний суд? http://tinyurl.com/426z3hjc
·Направлення процесуальних документів на електронну пошту суду. Огляд судової практики http://tinyurl.com/y4snk3mn
·Не розгляд заяви сторони про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Огляд судової практики http://tinyurl.com/33e62up3
На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:
·Процесуальні документи в е-формі: порядок оформлення, направлення до суду і тенденції судової практики http://tinyurl.com/5cv46rat
·Майстер-клас «Електронний суд. З чого почати?». http://tinyurl.com/w58tuax8
·Як вплинув карантин і воєнний стан на процесуальні строки та позовну давність у господарському процесі? http://tinyurl.com/4h78ba88