28 вересня 2023 року у постанові по справі № 380/10803/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок, що посилання про необізнаність про хід розгляду через неотримання примірника позовної заяви та ухвали про відкриття позовного провадження, за вказаних конкретних обставин, не можуть бути належною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обставини справи

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року позов задоволено частково.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції ухвалене 16 лютого 2023 року в порядку письмового провадження. Копію вказаного рішення було надіслано до Електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд» 17 лютого 2023 року та в цей же день о 13.34 год отримано апелянтом, що вбачається з довідки про доставлення електронного листа.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 19 квітня 2023 Відповідач подав апеляційну скаргу, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України.

Скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що рішення суду першої інстанції не було передано юрисконсульту відповідача, а надійшло до іншого відділу ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19».

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими твердження апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. 

Скаржнику запропоновано усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали суду Відповідачем надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування клопотання апелянт посилається на те, що 09.08.2022 року в систему «Електронний суд» було завантажено повідомлення про існування адміністративного позову, однак як самого позову, так і додані до нього документи в системі «Електронний суд» відсутні. Зважаючи на викладене, Відповідач зауважує, що не був належним чином ознайомлений із позовною заявою, відтак був позбавлений права надати свої міркування та заперечення з приводу справи, відповідно установа не мала змоги контролювати хід розгляду справи. 

Оцінивши наведені у клопотанні відповідача про поновлення пропущеного строку доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2023 року.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду уважає обґрунтованим такий висновок апеляційного суду з огляду на наступне.

Право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб’єктів адміністративного судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін – учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, посилання про необізнаність про хід розгляду через неотримання примірника позовної заяви та ухвали про відкриття позовного провадження, за даних конкретних обставин, не можуть бути належною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки як передбачено частиною 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Тобто, визначальним в цьому випадку є дата вручення повного тексту рішення.

Водночас факт необізнаності про хід розгляду через неотримання примірника позовної заяви та ухвали про відкриття позовного провадження може бути підставою для оскарження рішення суду першої інстанції по суті.

Крім того, неналежна організація процесу щодо оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб’єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб’єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв’язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов’язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб’єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов’язків, зокрема, щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 18 січня 2023 року у справі № 560/2836/22, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4273/21, від 28 лютого 2023 року у справі № 400/6312/21 та ін.

Відтак колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає обґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції стосовно того, що обставини, пов’язані з неналежною організацією роботи в державному органі, не можуть слугувати підставою для реалізації суб’єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та відповідно підставою для поновлення зазначеного строку.

Джерело: Посібник «Електронне судочинство. Сучасні виклики та реалії» / автор Т. Рабко, Вища школа адвокатури, Київ. 2024

Посібник доступний для ознайомлення та завантаження за посиланням: http://tinyurl.com/mryh6tmt