10 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 440/222/19 (http://surl.li/dtpbc ) сформулювала правовий висновок, що довідка про доставку SMS позивачу про розгляд справи не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд.

Обставини справи.

Ухвалою Львіського апеляційного суду від 09 березня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Буського районного суду Львівської області від 01 лютого 2022 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30 травня 2022 року о 14 год 30 хв з повідомленням учасників справи.

В судове засідання, призначене на 30 травня 2022 року, позивачка не з`явилася, і суд розглянув справу за її відсутності.

У вересні 2022 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в результаті чого суд апеляційної інстанції розглянув справу та ухвалив судове рішення без участі заявника.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення — завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису — також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (частина дев`ята статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 128 цього Кодексу за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У матеріалах справи є судові повістки-повідомлення із зазначенням всіх учасників процесу, в тому числі й позивачки.

Проте у справі немає доказів належного повідомлення позивачки (її представника) про розгляд справи, призначений на 30 травня 2022 року, зокрема, доказів направлення їй судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку та, як наслідок, її отримання (вручення).

Водночас довідка про доставку SMS, складена невідомою відповідальною особою щодо повідомлення ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_2 про зазначений розгляд справи (аркуш справи 23, том 2), не є належним повідомленням, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого способу сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик цього учасника до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку.

Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена судом апеляційної інстанції про розгляд справи, призначений на 30 травня 2022 року.

Європейський суд з прав людини (далі — ЄСПЛ) вказав, що принцип рівності сторін — один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду — передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Гурепка проти України» (№ 2), № 38789/04, § 23).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі — Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або — тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, — коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2011 року у справі «Trudov v. Russia», № 43330/09 § 25, 27).

Таким чином, апеляційний суд безпідставно розглянув цю справу за відсутності доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання.

Порушення обов`язку завчасно повідомити про розгляд справи позбавило заявника права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане порушення також перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

З тематичними публікаціями Ви можете ознайомитися за посиланням:

• використання інструментів електронного судочинства у відправленні правосуддя: огляд законодавчих змін http://surl.li/dtpei ;
• щодо надсилання учасникам справи документів до електронного кабінету ЄСІТС. Огляд судової практики https://cutt.ly/JNzz9As;
• надсилання учасникам справи судового рішення за допомогою електронної пошти. Огляд судової практики https://cutt.ly/JNzxmwZ.

На найближчі заходи лектора можна зареєструватись за посиланнями:

• Майстер-клас: «Електронний суд. З чого почати?». http://bit.ly/3TCGyYZ
• Майстер-клас "Електронний суд. Ознайомлення із матеріалами справи та оскарження судових рішень" http://surl.li/drfii
• Вебінар: «Електронне судочинство: навички роботи адвоката з електронними сервісами». http://bit.ly/3Gf5ouN
• Вебінар: «Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Огляд судової практики». http://bit.ly/3O3N49U

Матеріал підготувала Тетяна Рабко, адвокат, учасниця АО “ВСЕУКРАЇНСЬКА АДВОКАТСЬКА ДОПОМОГА», регіональний представник молодіжного комітету НААУ – UNBA NextGen у Донецькій області, член Ради Комітету з питань електронного судочинства та кібербезпеки адвокатської діяльності.