Олег Простибоженко, адвокат, кандидат юридичних наук, Голова Комітету з цивільного права та процесу НААУ, Голова правління Центру сімейно-правових досліджень, провів у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Борги подружжя: у пошуках балансу інтересів», під час якого детально розповів про зобов’язання подружжя в огляді законодавства та судової практики.
Сімейний та Цивільний кодекси України не містять визначення поняття боргове або майнове зобов’язання.
Стаття 190 ЦК передбачає: «Майном як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки».
Стаття 509 ЦК передбачає: «Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку».
Як зазначає лектор, у національній судовій практиці та науці вживання терміну «боргове зобов’язання» обумовлено уявленням про заборгованість особи перед банком (фінансовою установою), тобто про грошове зобов’язання, однак, грошове зобов’язання є лише одним з різновидів майнового (боргового) зобов’язання.
Серед видів зобов’язань подружжя виділені такі:
• «зобов’язання одного з подружжя» (інші назви – особисте, роздільне), за яке такий з подружжя відповідає своїм особистим майном і часткою в спільному майні, яка виділена в натурі (ч. 1 ст. 73 СК);
• солідарне (ст. 541-544 ЦК), коли кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від обох з подружжя разом, так і від будь-кого з них окремо (солідарні боржники) або ж коли кожний із подружжя має право пред’явити боржникові вимогу у повному обсязі (солідарні кредитори).
Що стосується «спільного зобов’язання подружжя», в чинному законодавстві таке поняття відсутнє.
Подружжя солідарно відповідає за такі зобов’язання:
• взяті подружжям спільно (разом) на підставі договору;
• коли другий з подружжя є поручителем;
• у разі спільного завдання шкоди іншим особам (ст. 1190 ЦК);
• у разі завдання шкоди неповнолітніми дітьми подружжя (ст. 1178 ЦК);
• у випадку безпідставного збагачення (ст. 1212 ЦК).
Положення про зобов’язання подружжя регламентовані наступними статтями Сімейного кодексу України:
ч. 1 ст. 61: «Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту»;
ч. 3 ст. 61: «Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя»;
ч. 4 ст. 65: «Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї».
ч. 2 ст. 73: «Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби».
Розглядаючи питання зобов’язань подружжя, Олег Простибоженко розглянув тематичну судову практику у рестроспективі, звернувши уваги на наступні правові позиції:
• Постанова ВСУ від 19.06.2013 р. у справі № 6-55цс13
«Договір, укладений одним із подружжя, створює обов’язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім’ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім’ї»
• Постанова ВСУ від 27.04.2016 р. у справі № 6-486цс16
«У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов’язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники».
• Постанова ВП ВС від 30.06.2020 у справі № 638/18231/15-ц
«Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то цивільні права та обов’язки за цим договором виникають в обох із подружжя. Правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов’язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов’язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов’язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї. При вирішенні спору про порядок виконання колишнім подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім’ї, якщо питання про поділ цих зобов`язань не було зі згоди кредитора вирішене при поділі спільного майна цього подружжя, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов’язаннями солідарно усім своїм майном».
Олег Простибоженко відзначив на суперечливості судової практики, яка місцями розходиться із нормами законодавства та йде в розріз з тими стандартами, які панують в європейських країнах.
Боржник, який виконав солідарний обов’язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 1 ст. 544 ЦК). Що стосується правових наслідків виконання солідарного зобов’язання подружжя:
1) право вимоги у другого з подружжя виникає лише після повного виконання зобов’язання (постанова ВС від 28.02.2018 у справі №727/4089/15-ц);
2) пред’явлення вимоги до виконання неможливе (тобто стягнути частково виконане не вийде). У такому разі можна спробувати подати кондикційний позов;
3) перебіг позовної давності починається з моменту повного виконання зобов’язання (а не щодо кожного платежу, як у кредитних справах).
Стосовно прощення боргу лектор звернув увагу на Постанову Київського апеляційного суду від 04.11.2020 у справі №753/21593/18, залишену без змін ухвалою КЦС/ВС від 23.12.2020, у якій йшлося про те, що «прощення солідарного боргу створює зобов’язання для обох солідарних боржників. Зокрема, вбачається, що у зв`язку з прощенням боргу позивач отримав додаткове благо, але поніс також певні витрати. Натомість, відповідачка отримала додаткове благо, але таких витрат не понесла. А тому такі витрати належить компенсувати пропорційно до частки сторін у спільній квартирі, тобто по 1/2 частині».
Зупинився лектор також на проблемних аспектах «врахування боргів» при поділі майна подружжя. Згідно з п. 24 постанови ПВС № 11 від 21.12.2007 р. «при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов’язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК)». Однак вищі судові інстанції не сформували єдиної позиції як розуміти це положення. Концепція врахування передбачала підхід, коли частка одного з подружжя у спільному майні збільшувалася на розмір заборгованості. Тобто йшлося про «поділ чистого активу подружжя». ВСУ і ВС не сприйняв цей підхід, і наразі таке положення постанови ПВС не має ніякого практичного значення.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://cutt.ly/t7Aljhf
Тематичний огляд матеріалу – на сторінці Advocat Post: https://cutt.ly/h7AleKk
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ