Від 5,6 млн до 6,7 млн українців залишаються за кордоном, свідчить дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС). Понад 70 % з них – це жінки з дітьми.
На період дії воєнного стану в Україні більшості військовозобов’язаним чоловікам виїзд за закордон обмежено, внаслідок чого сім’ї не можуть возз’єднатися.
Водночас варто зазначити, що батьки часто не можуть дійти згоди не лише щодо участі одного з них, який проживає окремо, у вихованні дитини, а й у питанні спілкування батька та інших членів сімʼї з дитиною, яка виїхала за межі України. Тож постає логічне питання, як брати участь у вихованні дитини, яка залишається за кордоном?
Законодавство України передбачає, що батьки мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. З цього приводу Верховним Судом (у постанові від 29 червня 2022 року по справі № 753/7395/20) зроблено висновок, що ані законодавство України, ані міжнародні документи не містять норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом щодо дитини. Тобто, той із батьків, хто залишився в Україні, не повинен втратити зв’язок із дитиною через фактичну відсутність можливості бачитися з нею.
Як альтернативу «живого спілкування» з дитиною суди передбачають здійснення спілкування через засоби дистанційного звʼязку.
На законодавчому рівні залишаються значні прогалини в частині забезпечення виконання рішень про спілкування одного із батьків із дитиною та усунення відповідних перешкод. У цьому контексті варто звернути увагу на окрему ухвалу Верховного Суду у справі № 1309/9120/12 від 08 березня 2023 року, в якій суд зауважує Кабінет Міністрів України на необхідність удосконалення нормативно-правових актів з метою усунення наведених у цій ухвалі недоліків на стадії примусового виконання судових рішень про контакт одного з батьків із дитиною, а також забезпечення реального виконання рішень судів у справах щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з неповнолітніми дітьми й усунення перешкод у цьому, зокрема, цільової підтримки дітей, які проявляють ознаки відчуження одного з батьків.
Проте станом на сьогодні зʼявляється все більше рішень судів різних інстанцій, зокрема й Верховного Суду, які на час воєнного стану зобовʼязують одного із батьків, з яким проживає дитина, на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозв’язку через мобільні телефони.
З цього приводу суди роблять наступні висновки.
У Постанові Верховного Суду від 07.12.2023 року у справі № 569/14585/21 суд касаційної інстанції фокусує увагу на тому, що «після проголошення воєнного стану в Україні відповідачка ОСОБА_2 з дітьми змінили своє місце проживання та на теперішній час проживає з ними в республіці Італія.
Суди правильно врахували те, що діти наразі перебувають за кордоном, відстрочивши порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дітей на час воєнного стану в Україні та перебування дітей у цей період за кордоном, натомість зобов’язавши відповідачку на цей період організувати спілкування дітей із батьком у режимі відеозв’язку через мобільні телефони, що буде сприяти підтриманню зв’язку дітей із батьком до того часу, як вони повернуться до України.
У цій справі Верховний Суд вважає правильними висновки судів про визначення спілкування батька із малолітніми саме у такий спосіб.
У Постанові Черкаського апеляційного суду від 10.05.2023 року по справі № 694/739/21 суд зазначив: «виходячи з особливого характеру обставин справи: складної безпекової ситуації, викликаної збройною агресією Російської Федерації проти України, постійні обстріли на території постійного місця проживання заявника разом із сином, вимушений виїзд їх за кордон та отримання ними статусу тимчасового захисту в Республіці Португалії, що унеможливлює виїзд за її межі, на думку апеляційного суду, унеможливлюють на теперішній час виконання рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.08.2022, змінене постановою Черкаського апеляційного суду від 28.02.2023 в частині особистих побачень позивача з сином.
Разом з тим, суд вірно дійшов висновку про часткове задоволення заяви, адже батько не позбавлений права спілкуватися з сином через мережу інтернет, зокрема, за допомогою відеозв’язку з використанням меседжерів (Telegram, Viber, WhatsApp) та/або програм Zoom, Skype чи ін., у зв’язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення у повному обсязі».
Рішенням Києво-Святошинський районний суд Київської області від 27.11.2023 року у справі № 369/1458/22 суд вказав, що «на період дії в Україні воєнного стану та перебування дитини в цей час за кордоном зобов’язати ОСОБА_2 організовувати спілкування дитини: ОСОБА_4 з бабусею ОСОБА_1 у режимі відеозв’язку через мобільні телефони щовівторка та щочетверга з 18.00 год, протягом 20 хвилин.
Суд вважає, що визначений порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дітей та забезпечить підтримку зв’язків між бабусею та внучкою».
У Рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 11.10.2023 у справі № № 753/3086/23 йдеться про таке: «на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, зобов’язати матір дитини ОСОБА_2 організувати спілкування дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв’язку через мережу Інтернет за допомогою програмних застосунків та додатків Skype, Zoom, WhatsApp, Viber, Telegram, Signal, щовівторка, щочетверга та щонеділі у період часу з 18 год до 21 год протягом 30 хвилин із врахуванням режиму дня дитини».
Варто зауважити, що у разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.
Україна є державою-учасницею Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (далі – Конвенція), яка на сьогодні застосовується у відносинах між Україною та 55 державами-учасницями.
Згідно з Порядком виконання на території України Конвенції центральним органом для виконання передбачених Конвенцією функцій, а також співробітництва з компетентними органами за кордоном визначено Міністерство юстиції України, що діє безпосередньо або через територіальні управління юстиції.
Отже, у разі порушення прав, встановлених у рішенні суду, батькам, опікунам або іншим офіційним представникам потрібно звернутися до Мін’юсту чи територіального управління юстиції із заявою про сприяння поверненню дитини.