Ірина Попіка, адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ, провела у Вищій школі адвокатури НААУ вебінар на тему: «Справи про виселення з житла колишнього з подружжя: захист права власності vs захист права на житло».
Частиною першою статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У випадку порушення права власності особи на житло зазвичай потрібно звертатися до суду з позовними вимогами про:
- Усунення перешкод в користуванні квартирою/будинком шляхом виселення;
- Усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування житлом приміщенням;
- Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення до житлового приміщення.
Цивільний кодекс України спільно з Житловим кодексом України передбачають три основні підстави, що надають право власнику житла виселити з нього наймача, членів його сім’ї та інших осіб, які проживають з ним:
- Виселення колишнього з подружжя на підставі статті 116 ЖК УРСР. Згідно зі статтею 157 ЖК УРСР, членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Статтею 116 ЖК УРСР визначено, якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
При застосуванні цієї норми потрібно досить ретельно підійти до збирання доказової бази, у даному випадку доказами можуть бути протоколи поліції, акти ОСББ та інших уповноважених органів, які підтверджують застосування до особи попередження чи заходів громадського впливу, у разі систематичного порушення правил проживання у будинку чи квартирі.
Верховний Суд у Постанові від 19 січня 2021 року у справі № 648/448/19 зазначив, що для застосування статті 116 ЖК УРСР необхідною є наявність одночасно двох умов:
1) систематичне порушення правил співжиття;
2) вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу мається на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справи, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах мешканців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
- Виселення колишнього з подружжя на підставі статті 405 ЦК України. Члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Доказами у таких категоріях справ можуть бути показання свідків, акти депутатів місцевих рад, акти ОСББ. Важливо, щоб таких актів було декілька, і вони були складені з певною періодичністю.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Верховний Суд у Постанові від 10 серпня 2022 року по справі № 448/13/21 зазначив, що звернення до суду із цим позовом про вселення до спірного житла, а також звернення до правоохоронних органів із заявою про те, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні житлом, свідчить про відсутність втрати інтересу ОСОБА_1 до спірного житла, яке є її єдиним житлом. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність з огляду на те, що за встановленими судами обставинами ОСОБА_1 та її діти не проживають у спірному будинку з часу розірвання шлюбу з ОСОБА_4, тобто з 03 липня 2020 року, внаслідок їх виселення із спірного будинку та заміни замків. Отже, на час звернення до суду із цим позовом (березень 2021 року) ОСОБА_1 та її діти не проживали у спірному будинку менше одного року з поважних причин.
- Виселення колишнього з подружжя на підставі статті 406 ЦК України. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Згідно з частини 2 статті 406 ЦК України визначено, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
У Постанові від 26 травня 2021 року у справі № 235/9011/19 Верховний Суд зауважив, що при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і враховувати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін. Оскільки відповідач має тривалий зв’язок із спірною квартирою, як із житлом, іншого житла не має, тому таке проживання у спірній квартирі, незалежно від її правового режиму, є достатньою підставою вважати її житлом, належним відповідачу в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.
Ознайомитися з додатковими правовими позиціями у розрізі кожної з правових підстав для виселення можна у тематичному матеріалі від Advokat Post: https://bit.ly/3GL07uU
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: https://bit.ly/3VJWyta
Цікаві публікації лектора:
- «Практичні аспекти стягнення додаткових витрат на утримання дитини». https://bit.ly/3X86ga3
- «Чи можливо визначити місце проживання дитини з мамою, але при цьому батьки проживають разом?»- https://bit.ly/3hS7sz8
- «Що змінилось при розлученні військовослужбовців із запровадженням воєнного стану?» — https://bit.ly/3vBS8Kx
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://bit.ly/3gl0otC