Мати померла, бабуся перешкоджає спілкуванню батька з дітьми, батько має бажання забрати дітей жити з собою, діти проти, так як їх налаштовували багато років проти батька. Який має бути алгоритм дій, щоб допомогти батькові забрати дітей від бабусі?

В описаній ситуації має місце порушення як права дітей на спілкування та проживання з батьком однією сім’єю, так і порушення прав батька на спілкування, виховання своїх дітей.

Для того, щоб вирішити описану проблему, за можливості варто спробувати застосувати позасудовий спосіб захисту: домовитися з бабусею про повернення дітей батьку, в тому числі й за допомогою процедури медіації.

Якщо це зробити неможливо, то варто звернутися з відповідною заявою до органу опіки та піклування за місцем проживання дітей.

Наступний крок - звернення до суду із позовом про відібрання дітей від бабусі та повернення їх батькові.

При вирішення такого спору необхідно враховувати вік дітей, адже відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. На цю норму суди звертають увагу при вирішенні такого роду спорів, оскільки вона містить вичерпний перелік осіб, місце проживання (місцезнаходження) яких може вважатися місцем проживання дитини, яка не досягла десяти років. А спір про відібрання дитини від інших осіб та повернення її батькам або одному з них безпосередньо пов'язаний з питанням місця проживання дитини.

Крім того, вік дітей має значення, адже згідно з положеннями ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Право дітей висловлювати свою думку при вирішенні питань, що стосуються їх життя, закріплене також в ст. 3, 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 45 ЦПК України.

З’ясувати думку дитини можливо як безпосередньо в судому засіданні, так і при підготовці працівниками органу опіки та піклування висновку щодо порядку вирішення спору, також у разі, якщо існують підстави вважати, що бабуся чинить тиск/вплив на дітей, то можливим є призначення та проведення у справі судової психологічної експертизи.

При вирішенні спору в судовому порядку потрібно доводити, що відповідач (бабуся) чинить перешкоди батькові у спілкуванні з дітьми, відмовляється повернути дітей батькові, і відсутні законні підстави для проживання дітей з бабусею (рішення органу опіки та піклування, судове рішення, призначення відповідача опікуном/піклувальником дітей тощо), відсутність підстав для відмови у відібранні дітей та передачі їх батькові (наприклад, зловживання позивачем алкогольними напоями, відсутність доходу, житла, умов для проживання та розвитку дітей, ін) та, що проживання з батьком відповідатиме інтересам дітей.

Що стосується нормативно-правового регулювання вищевказаного питання, то потрібно звернути увагу на наступні норми.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція), встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (ст. 18 Конвенції).

У статті 51 Конституції України вказано, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до положень ст. 163 Сімейного кодексу України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що при вирішенні спорів, які безпосередньо стосуються дітей, повинні в першу чергу враховуватися інтереси дітей, захист їх прав та інтересів повинен бути в пріоритеті.

Відповідь на питання підготувала Ірина Попіка, адвокат, член Комітету з сімейного права НААУ