04.09.2023 року у Вищій школі адвокатури адвокат, член Ради Комітету НААУ з питань сімейного права Ірина Попіка провела вебінар на тему: «Справи про виселення з житла колишнього з подружжя: захист права власності vs захист права на житло».
Під час вебінару йшла мова про нормативне визначення/гарантування захисту права власності та права особи на житло; співвідношення і застосування Цивільного кодексу України та Житлового кодексу УРСР у такого роду справах; правові підстави виселення з житлового приміщення колишнього з подружжя; як обрати ефективний спосіб захисту; можливість виселення/позбавлення права користування колишнього з подружжя, який є співвласником житла; була проаналізована судова практики Верховного Суду у справах щодо виселення з житлового приміщення колишнього з подружжя, визнання особи такою, що втратила право користування житлом та відповідна практика ЄСПЛ, зокрема, рішення ЄСПЛ у справах «Левчук проти України» (Заява № 17496/19), «Садов’як проти України» (Заява № 17365/14), «Кривицька та Кривицький проти України» (Заява № 30856/03).
Лектор зазначила, що положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантована непорушність права власності та право особи на житло.
Такі ж гарантії імплементовані в чинне національне законодавство. Так, нормами статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 47 Конституції України гарантує, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Аналогічна норма міститься в ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу УРСР: ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення, або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Під правом особи на житло (право на повагу до житла) мається на увазі право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Перелік підстав для втручання у право особи на повагу до житла (прийняття судом рішення визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та її виселення, заборона перебувати у житлі є по своїй суті втручанням держави у право особи на повагу до житла), які містяться в п.2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню: втручання можливе, якщо воно здійснюється згідно із законом, є необхідним в демократичному суспільстві, в тому числі для захисту прав і свобод інших осіб.
Проблемні питання виникають у випадках, коли спори щодо усунення перешкод у користуванні житлом виникають між колишніми членами сім’ї, колишніми з подружжя.
Розірвання шлюбу автоматично не є підставою для позбавлення колишнього з подружжя права користування житлом та його виселення. Адже вселення в житло зі згоди власника, тривале користування житловим приміщенням є підставою для виникнення права на захист права на житло. Проте інший з подружжя, як власник житла, також має право на захист права власності.
У таких справах важливо визначити, чи існують правові та фактичні підстави для захисту права власності на житло, який спосіб захисту буде належним та дієвим, та чи не буде визнання особи такою, що втратила право на користування житлом та виселення надмірним втручання в право особи на житло.
Ще одним проблемним питанням є недосконалість нормативного регулювання житлових правовідносин, адже чинний на даний час Житловий кодекс УРСР не відповідає реаліям сьогодення, тому потрібно правильно визначати співвідношення та застосування норм Житлового кодексу УРСР та Цивільного кодексу України. Про це вказує у своїх постановах Верховний Суд, зокрема, в постанові від 15.09.2021 у справі № 642/4116/19.
Що стосується правових підстав для виселення з житла колишнього з подружжя, то вони визначені нормами ст. 116 Житлового кодексу УРСР, ст. 405 та ст. 406 ЦК України.
Варто звернути увагу, що для застосування норм статті 116 Житлового кодексу УРСР є необхідною наявність двох умов:
1) систематичне порушення правил співжиття,
2) вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах мешканців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 648/448/19.
Коли мова йде про застосування ст. 116 Житлового кодексу УРСР, то переважно в таких справах має місце вчинення відповідачем домашнього насильства щодо позивача, дітей, інших членів сім’ї. Тому, в таких випадках під заходами впливу мається на увазі обмежувальні приписи щодо кривдника, тимчасові заборонні приписи, профілактичні бесіди.
Цікавими для застосування в практичній діяльності є висновки Верховного Суду, зроблені в постанові від 27.10.2021 у справі № 128/2294/17. Справа стосувалася усунення перешкод в кристуванні житловим будинком та виселення колишнього чоловіка, який вчиняв домашнє насильство, за що неодноразово притягався до відповідальності, вчиняв сварки, провокував конфліктні ситуації в присутності дитини, зловживав спиртними напоями. Верховний Суд в постанові зазначив, що «заходи запобігання і громадського впливу стосовно відповідача, зокрема бесіди і попередження, виявилися цілком безрезультатними та не привели до припинення насильства щодо позивача та її дитини. Добровільно звільнити житло, яке належить позивачу на праві власності, відповідач не бажає. З огляду на зазначене, з метою запобігти подальших випадків знущання, залякування та насильства щодо позивача та її дитини, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та припинення права користування відповідачем спірним житлом шляхом його виселення. Оцінюючи виселення відповідача з житлового будинку на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції, ураховуючи вказані обставини, Верховний Суд вважає, що припинення права користування відповідачем спірним житлом шляхом його виселення відповідає такому критерію та переслідує легітимну мету».
Статтею 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Застосуючи дану норму, потрібно звертати увагу на причини відсутності колишнього з подружжя в житловому приміщенні і доводити, що відповідач фактично не має інтересу до житла. Поважними причинами відсутності члена сім’ї, зокрема, є навчання, відрядження, хвороба, недопуск особи до житла, вчинення стосовно такої особи насильства, проходження військової служби тощо.
Доказами відсутності особи в житлі протягом тривалого часу можуть бути показання свідків (позивач згідно з нормами ЦПК України також може бути допитаний як свідок), відповідні акти, складені ЖЕО, ОСББ та засвідчені підписами сусідів. На практиці складається декілька таких актів через певні проміжки часу.
Цікавою в контексті застосування ст. 405 ЦК України як правової підстави для обґрунтування вимог про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, є постанова Верховного Суду 10.08.2022 у справі № 448/13/21.
Що стосується застосування ст. 406 ЦК України, то в такому разі мова йде про припинення сервітуту за рішенням суду. В такому разі потрібно доводити, що обставина, яка була підставою для виникнення сервітуту, вже не існує також немає можливості проживати надалі спільно, є необхідність в позивача користування житлом тощо.
Щодо підстав застосування ст. 406 ЦК України були проаналізовані постанови Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 235/9011/19, від 12.11.2021 у справі № 428/4437/20, від 07.04.2021 у справі № 760/13046/19.
Стосовно можливості виселення колишнього з подружжя, який є співвласником житла, то варто зазначити, що нормами Сімейного кодексу України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ст. 68). Тобто за загальним правилом, позбавлення співвласника житлового приміщення права користуватися ним/ його виселення є порушенням його прав як власника майна. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28.02.2018 у справі № 647/1683/15-ц.
Проте, якщо співвласник вчиняє домашнє насильство, внаслідок чого є загроза життю та здоров’ю, безпеці позивача, інших членам сім’ї, то в такому разі виселення відповідача, який є співвласником спірного житла можливе (див. постанову Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 752/6030/19: у цьому випадку виселення особи на підставі статті 116 ЖК України не означає втрату права власності цієї особи, а лише слугує досягненню мети - ефективного засобу юридичного захисту позивача з огляду на статтю 8 Конвенції від проявів домашнього насильства).
В цьому контексті важливими є висновки ЄСПЛ у справі «Левчук проти України» (Заява № 17496/19).
Загалом, при наданні правничої допомоги в такого роду справах потрібно уважно вивчати всі обставини справи та звертати увагу, зокрема, на такі питання: на яких підставах відповідач був вселений в житлове приміщення, в чому полягає порушене право позивача, кому належить спірне житло, чи є відповідач співвласником квартири/будинку, розмір (конфігурація) житла, наявність інших співвласників, хто ще проживає в спірному житлі, протягом якого часу проживає відповідач в спірному житлі, чи вчиняє він позивачу перешкоди в користуванні житлом, домашнє насильство.
Відеофрагмент доступний для перегляду на сторінці Вищої школи адвокатури НААУ у Facebook: http://surl.li/kvnxr
Тематичний виклад матеріалу на сторінці Advokat Post: http://surl.li/kvnye
Цікаві публікації лектора:
• Права дітей на спілкування та проживання з батьком однією сім’єю. http://surl.li/kvnyz
• Які витрати не належать до додаткових витрат на утримання дитини? http://surl.li/iftjg
Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ