Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.11.2021 р. у справі № 826/369/16 (адміністративне провадження № К/9901/21751/20)

Обставини справи: Позивач працював на посаді судді Стахановського міського суду Луганської області. На підставі Указу Президента України від 14 квітня 2014 №405/2014 на території Луганської та Донецької областей розпочата антитерористична операція. Місто Стаханов Луганської області, на території якого розміщено Стахановський міський суд Луганської області, де працював позивач, входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На основі розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 вересня 2014 №2710/38-14, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення і кримінальні провадження, що підсудні Стахановському міському суду Луганської області, передано для забезпечення розгляду Сєвєродонецькому міському суду Луганської області.

Пункти 3, 4 Тимчасового порядку дають підстави вважати, що виплата суддівської винагороди за період, коли установа (суд) розміщувалася на тимчасово неконтрольованій території можлива лише у разі повернення території під контроль органів державної влади, або переміщення установи в населений пункт, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі за рахунок кошторису (плану використання бюджетних коштів) установи, якщо така продовжує функціонувати і її працівники виконують свої обов`язки.

Аналогічний висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом у подібних спорах щодо невиплати суддівської винагороди, зокрема, у постановах від 14 серпня 2019 року у справі №805/5438/17-а, від 9 жовтня 2019 року у справі №826/396/16, від 26 червня 2020 року у справі №826/2588/17, від 29 вересня 2020 року у справі №826/10027/16, від 30 листопада 2020 року у справі №805/2438/17-а. Такий же висновок висловлювався Верховним Судом у схожих спорах щодо невиплати заробітної плати, зокрема, у постановах від 14 травня 2020 року у справі №812/1536/15, від 15 червня 2021 року у справі №826/8314/15.

Водночас виплата суддівської винагороди передбачена рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 року №76 виключно у випадку прикріплення таких суддів на підставі заяви суддів про прикріплення та штатних розписів судів у порядку та на умовах, визначених пунктом 2 цього Рішення.

Тобто, можливість здійснення виплати посадового окладу судді обумовлюється лише прийняттям рішення щодо його прикріплення до суду і виданням відповідного наказу головою суду, до якого суддя буде прикріплений. Відтак законодавством не передбачено виплати суддівської винагороди суддям, які не прикріплені до відповідних судів України. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №805/2438/17-а.

У цій справі суди встановили, що рішенням Ради суддів України від 23 грудня 2014 №76 судді і працівники апарату Стахановського міського суду Луганської області прикріплені до Рубіжанського міського суду Луганської області. Водночас на основі довідки Рубіжанського міського суду Луганської області від 11 лютого 2016 року №01-09/19/2016 суди встановили, що ОСОБА_1 не був прикріплений до суду на підконтрольній українській владі території. Наведене спростовує доводи скаржника щодо протиправної невиплати йому суддівської винагороди, починаючи з липня 2014 року.

Частиною другою статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. Наведене узгоджується з положеннями статті 64 Конституції України.

Детальніше зі справою можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101370684