Організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам визначає Закону України «Про протидію торгівлі людьми» у редакції від 30.03.2023 р.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми», торгівля людьми - здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.
Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 14 Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 417 у редакції від 01.06.2021 р., підставами для встановлення статусу є:
1) укладення незаконної угоди щодо особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми;
2) вербування, переміщення, переховування, передача або одержання особи, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, шляхом обману, шахрайства, шантажу, її уразливого стану або застосування чи погрозою застосування насильства з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи;
3) документи та матеріали, що зібрані під час проведення перевірки і підтверджують можливість встановлення статусу.
Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
Іноземець та особа без громадянства, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми на території України, крім передбачених частиною першою цієї статті прав, має також право на:
1) безоплатне отримання послуг перекладача;
2) тимчасове перебування в Україні строком до трьох місяців, який може бути продовжено у разі необхідності, зокрема у зв'язку з їхньою участю в якості постраждалих або свідків у кримінальному процесі;
3) постійне проживання на території України в порядку, встановленому законодавством.
Довідка про статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є підставою для реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері реєстрації фізичних осіб.
Якщо у суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, існують обґрунтовані підстави вважати, що життю, фізичному чи психічному здоров'ю або свободі та недоторканності особи, яка постраждала від торгівлі людьми та є іноземцем або особою без громадянства, загрожуватиме небезпека у разі повернення її в країну походження після завершення строку її перебування в Україні, в установленому порядку цій особі може бути продовжено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що є підставою для одержання дозволу на перебування на території України до припинення таких обставин.
Особа, якій надано право на перебування в Україні відповідно до частини четвертої цієї статті та яка безперервно проживала на території України протягом трьох років з дня встановлення їй статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на отримання дозволу на імміграцію в порядку, встановленому законодавством.
Надання допомоги особі, яка постраждала від торгівлі людьми, не залежить від:
1) звернення такої особи до правоохоронних органів та її участі у кримінальному процесі;
2) наявності у такої особи документа, що посвідчує особу.
У разі, якщо Міністерство соціальної політики України відмовляє у встановлені статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, необхідним є звернення до суду. Для прикладу приведемо два судові рішення, де досліджувалися підстави відмови в отриманні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Хмельницький окружний адміністративний суд у рішенні від 02.11.2020 р. по справі №560/5915/20 досліджував питання щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Зокрема, було встановлено, що під впливом обману та недостовірної інформації зі сторони осіб, які відрекомендувалися співробітниками ТОВ "Експедиція", позивач був направлений на роботу до російської федерації, для зайняття посади кур`єра з доставки побутової техніки, де без його згоди був втягнутий у незаконне перевезення наркотичних речовин.
Позивачу було пред`явлено обвинувачення за статтями 228.1.4.4; 210.4.2.; 174.1.4.4. Кримінального кодексу РФ у зберіганні та розповсюдженні наркотичних речовин. 18 січня 2019 року було прийнято рішення про екстрадицію позивача в Україну, де його направлено для відбування покарання в Шепетівську виправну колонію №98 у Хмельницькій області. Згідно висновку Департаменту соціального захисту, викладеному в опитувальному листі б/н без дати позивач "шляхом хибних обіцянок і обману був втягнутий у ситуацію торгівлі людьми, а саме - перевезення наркотичних речовин без його згоди. Був засуджений на 7,5 років позбавлення волі. У січні 2019 року екстрагований в Україну. Потребує встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми та матеріальної допомоги". Крім того, позивач визнаний потерпілим по кримінальному провадженню №12016250000000100 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1, 2 ст. 149 КК України "Торгівля людьми" по відношенню до осіб пов`язаних з ТОВ "Експедиція", які виступали рекрутами щодо позивача.
Таким чином, матеріали справи містять беззаперечні докази того, що позивач має підстави для встановлення йому статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, оскільки під час перебування його в російській федерації відбувалися факти трудової експлуатації (втягнення у злочинну діяльність, пов`язану з транспортуванням наркотичних засобів шляхом введення в оману), що в подальшому є підставою для визнання таких дій злочином у відповідності до Кримінального кодексу України, як це прямо передбачено ст. 1 Закону України "Про протидію торгівлі людьми". Враховуючи викладене, суд вважає, що під час розгляду документів позивача, відповідач не об`єктивно та безпідставно зробив висновки щодо відсутності підстав для встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.
Питання торгівлі людьми було досліджено і Донецьким окружним адміністративним судом у рішенні від 26.03.2021 р. у справі №200/11221/20-а. Позивач зазначив, що він перебував під незаконним утриманням збройних формувань на непідконтрольній українській владі території, під час якого піддавався систематичному застосовуванню різних форм катувань та примусу до виконання робіт із завантаження та розвантаження важких металевих конструкцій, прибирання приміщення, винос сміття, перенесення різного роду речей і т. п. За фактом зникнення позивача Шевченківським районним управлінням ГУ МВС України у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100005230 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). В подальшому злочин було перекваліфіковано на ч. 2 ст. 146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), де позивач має статус потерпілого.
Дізнавшись про існування в Україні системи заходів, що здійснюються в рамках протидії торгівлі людьми, зокрема про процедуру встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, 21 вересня 2020 року у встановленому законодавством порядку звернувся до Донецької обласної державної адміністрації із заявою про надання відповідно до статті 15 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Однак, Позивачу було відмовлено в отриманні такого статусу.
Суд не може підміняти орган Міністерства соціальної політики України, уповноважений на встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та втручатися в дискреційні повноваження цього органу щодо надання зазначеного статусу позивачу. За сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову, шляхом зобов`язання Міністерство соціальної політики України повторно розглянути питання щодо встановлення позивачу статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, з урахуванням висновків суду.