Добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади (пункт 2 статті 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).
Відповідно до частини 2 статті 24 вказаного Закону, на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони (пункт 16 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1449 від 29.12.2021 р.).
Форма контакту добровольця територіальної оборони затверджена наказом Міністерства оборони України № 84 від 07.03.2022 р. Відповідно до пункту 3 контракту, на Добровольця, який уклав цей Контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статтею 119 Кодексу законів про працю України. На час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку (частина 1 статті 119 КЗпП України).
Тож, наведені вище норми чинного законодавства гарантують особам, які виконують державні або громадські обов’язки, до яких належать і добровольці тероборони, збереження місця роботи та середнього заробітку, якщо виконання таких обов’язків здійснюється у робочий час.
Зазначене також підтверджується і судовою практикою. Розглянемо ці приклади.
1. Постанова Київського апеляційного суду від 05.09.2023 р. у справі № 359/7077/22 (провадження № 22-ц/824/9896/2023)
Обставини справи. Позивач посилався на те, що в порушенням вимог ч.1 ст.119 КЗпП України відповідач з 24березня 2022 року не нарахував та не виплатив йому середню заробітну плату. Вказував, що такі дії Украероруху грубо порушують його права та державні гарантії щодо добровольців тероборони, позбавляють його та його родину засобів до існування, позбавляють можливості виконувати свої обов`язки перед державою, що викладенні в контракті добровольця територіальної оборони.
Обґрунтування Суду. Законодавець закріплює положення, що діяльність членів добровольчих формувань територіальних громад прирівнюється до військової лише на час безпосереднього залучення до участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання завдань територіальної оборони.
А відтак, доводи апеляційної скарги про те, що роботодавець вправі вимагати від добровольця - члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час, при цьому з матеріалів справи не вбачається, що відповідач звертався до командира ДФТГ щодо підтвердження виконання позивачем поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час або безпосередньо до позивача для надання відповідних підтверджуючих документів, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з ч.1 ст.23 Закону України «Про основи національного спротиву» фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а не за рахунок роботодавців, які призупинили дію трудових договорів з працівниками.
Результат. Залишено в силі рішення першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.
2. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 21.03.2023 р. у справі № 591/7043/22 (провадження № 2/591/2632/22)
Обставини справи. У грудні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що перебуває у трудових відносинах із відповідачем на умовах безстрокового трудового договору та працює на посаді помічника вихователя. 25.03.2022 р. між позивачем та добровольчим формуванням територіальної громади було укладено контракт добровольця тероборони. З дати підписання контракту позивач залучався і продовжує залучатися до виконання обов’язків добровольця. До 30.08.2022 р. відповідач сплачував позивачу середній заробіток, однак потім припинив такі виплати. Сума невиплаченого за період з вересня по грудень 2022 року середнього заробітку становить 47862,18 грн., які просить стягнути з відповідача.
Обґрунтування Суду. З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви позивача та копії контракту добровольця територіальної громади відповідачем було видано наказ про увільнення позивача від виконання трудових обов’язків та збереження за ним середнього заробітку. В подальшому протягом періоду перебування позивача у складі добровольчого формування відповідач звертався із запитами до командування цього формування, на що отримував інформацію про цілодобове виконання позивачем обов’язків у складі добровольчого формування. Незважаючи на підтвердження участі позивача у виконанні державних чи громадських обов’язків у цілодобовому режимі, відповідач припинив з вересня 2022 року виплату позивачу середнього заробітку. При цьому розпорядчих актів щодо припинення виплати позивачу середнього заробітку видано не було. Наказ від 27.04.2022 р. №70-ОС, яким увільнено позивача від роботи зі збереженням місця роботи та виплатою середнього заробітку залишається чинним.
На момент припинення виплати середнього заробітку позивачу спірні правовідносини не змінились у порівнянні з тими, які були на час увільнення позивача від роботи. Залишилося незмінним також нормативне регулювання спірних правовідносин. За таких обставин, суд вважає, що у відповідача не було передбачених законом підстав для припинення виплати позивачу середнього заробітку.
Результат. Позовні вимоги задовольнити.
3. Рішення Сумського районного суду Сумської області від 31.03.2023 р. у справі №587/2216/22
Обставини справи. У грудні 2022 р. позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що перебуває у трудових відносинах із відповідачем на умовах безстрокового трудового договору( наказ № 149-ОС від 19.08.2022 р.) та працює на посаді водія автотранспортних засобів відділу матеріального забезпечення. 25.03.2022 р. між позивачем та добровольчим формуванням територіальної громади було укладено контракт добровольця тероборони. За змістом ст. 119 КЗпП України на час виконання державних і громадських обов`язків, якими є участь у добровольчому формуванні, йому гарантується збереження місця роботи та середнього заробітку. З дати підписання контракту позивач залучався і продовжує залучатися до виконання обов`язків добровольця. До 30.08.2022 р. відповідач сплачував позивачу середній заробіток, однак потім припинив такі виплати. Сума невиплаченого за період з вересня по грудень 2022 року середнього заробітку становить 38653 грн. 23 коп., які позивач просить стягнути з відповідача.
Обґрунтування Суду. Зміна місцезнаходження юридичної особи також не може бути підставою для припинення виплат, оскільки норма ч. 1 ст. 119 КЗпП України не пов`язує гарантію виплати середнього заробітку із перебуванням особи, що виконує державні чи громадські обов`язки у тому ж населеному пункті, де знаходиться роботодавець. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протягом періоду виконання позивачем державних та громадських обов`язків у складі територіальної оборони, оскільки такі обов`язки можуть виконуватися у робочий час, зобов`язаний виплачувати позивачу середній заробіток. Виплата середнього заробітку з вересня по грудень 2022 року була припинена незаконно, оскільки такі дії не відповідають вимогам законодавства, та безпідставно, оскільки ніякого розпорядчого акта про припинення виплат відповідачем не було винесено. Тому з метою захисту порушеного права позивача суд вважає необхідним стягнути з відповідача середній заробіток за період з вересня по грудень 2022 року.
Результат. Позовні вимоги задовольнити.
4. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2023 р. у справі №205/438/23 (провадження № 2/205/707/23)
Обставини справи. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ДМЗ» з 14.09.2020 р., його було прийнято на посаду слюсаря. Після введення воєнного стану позивач 07.04.2022 р. заключив контракт з добровольця територіальної оборони з Добровольчим формуванням Дніпровської міської територіальної громади «Варта Дніпра». Після укладання контракту позивач надав копію ПрАт «ДМЗ». До липня 2022 року відповідач виплачував мінімальну заробітну плату. З липня 2022 по грудень 2022 року включно, припинив всі виплати. З 22.02.2022 р. по 31.03.2022 р. позивач перебував на лікарняному. Просить стягнути з відповідача на його користь середньо заробітної плати за період з квітня по грудень 2022 рік у розмірі 108496,47 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Обґрунтування Суду. У зв`язку із цим, та враховуючи, що норми Закону № 2352 та Форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів добровольчих формувань територіальних громад (далі ДФТГ), зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.
Також слід зауважити, що частиною першою статті 119 КЗпП чітко визначено збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час. Отже, на нашу думку, роботодавець вправі вимагати від добровольця члена ДФТГ підтвердження того, що виконання поставлених командиром завдань здійснюється у робочий час.
Результат. Позовні вимоги задовольнити частково.
Матеріал підготувала Вікторія Поліщук, керівниця Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ