Відповідно до Указу Президента України від 27.11.2023 №789/2023, Україна вийшла з Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, учиненої 14.02.1992 в м. Мінську, а також з Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, учиненого 19.01.1996 в м. Москві. Поряд з цим, на час виникнення спірних відносин, а саме звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги та розгляду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, вказані міжнародні угоди були чинними. Тому їх положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2024 р. у справі №420/4860/23 (адміністративне провадження № К/990/4586/24)
Обставини справи. ОСОБА_1 є ветераном війни, особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням, виданим ДССПОЗ Білгород-Дністровської міської ради.
02.09.1992 ОСОБА_1 звільнено зі Збройних Сил Узбекистану та 11.01.2022 під час первинного огляду органами МСЕК України визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК від 11.01.2022).
ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Розглянувши надані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (Витяг з протоколу № 38 від 25.03.2022), оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.
Обґрунтування Суду. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач є громадянином України, а не російської федерації, як стверджує у касаційній скарзі відповідач. У справі є копія паспорту громадянина України ОСОБА_1. Суд касаційної інстанції висновків судів не переоцінює, тому виходить з того, що позивач є громадянином України.
Відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14 лютого 1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов`язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України від 07 червня 2001 року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.
Відповідно до статті 1 цього Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.
Позивач є громадянином України, а тому має право, гарантоване Законом № 2011-ХІІ, на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю внаслідок захворювань, які пов`язані із виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Цей висновок було підтримано Верховним Судом у постановах від 21.06.2018 у справі №816/958/16, від 13.05.2020 у справі № 452/1053/17, від 24.12.2020 у справі №333/111/17, від 30.04.2020 у справі № 295/12485/17, від 27.01.2022 у справі №332/752/17, від 30.03.2023 у справі №1340/4978/18.
Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також на час розгляду судом касаційної інстанції, відповідно до Указу Президента України від 27.11.2023 №789/2023 Україна вийшла з Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, учиненої 14.02.1992 в м. Мінську, а також з Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, учиненого 19.01.1996 в м. Москві. Поряд з цим, на час виникнення спірних відносин, а саме звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги та розгляду комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, вказані міжнародні угоди були чинними. Тому їх положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на це, відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги є протиправною.
Те, що позивач звільнений зі служби з лав Збройних Сил Узбекістану у 1992 році, не є обставиною, що позбавляє його права на отримання допомоги, передбаченої законодавством України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач за наслідками розгляду заяви позивача відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. При цьому відповідач не перевірив документів, що подані разом із відповідною заявою, їх достовірність та відповідність вимогам чинного законодавства.
Прийняття судами попередніх інстанцій рішення про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням II групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, без перевірки наявності чи відсутності усіх передбачених законом підстав для такої виплати, може призвести до виплати допомоги особі, яка не має на це законних підстав.
Відтак, Верховним Судом було прийнято рішення про зобов’язання Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Детально з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123344600