Постанова Миколаївського апеляційного суду від 08.02.2023 р. у справі № 486/399/21
Обставини справи. 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 видала та підписала наказ про розірвання трудового договору з заступником головного лікаря з організаційно – методичної роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 вересня 2020 року у справі № 486/691/20 звільнення ОСОБА_2 визнано незаконним та скасовано наказ, а також стягнуто з КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 96640 гривень 29 копійок з урахуванням податків і обов’язкових платежів.
Таким чином, рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 незаконно звільнено на підставі Наказу, виданого ОСОБА_1, яка на той час виконувала обов’язки директора КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня». Рішення суду набрало законної сили та повністю виконано КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня». Отже, на користь ОСОБА_2 з позивача було стягнуто кошти в розмірі 96640,29 гривень.
Позиція Суду апеляційної інстанції. Матеріали справи свідчать про наявність в діях відповідача всіх складових елементів цивільно-правової відповідальності, а саме:
• протиправної поведінки, яка виявилась у прийнятті незаконного наказу про звільнення особи;
• завданої шкоди внаслідок визнання його незаконними та скасування у вигляді сплати КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику;
• причинного зв’язку між її спричиненням та протиправною поведінкою відповідача, а також вина заподіювача шкоди, як керівника закладу, який видав незаконний наказ.
Згідно ст. 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі. При цьому згідно п.8 ст. 134 КЗпП України службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу, є суб’єктами повної матеріальної відповідальності.
Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 р. з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками). Проаналізувавши зазначені обставини у справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність вини відповідача в заподіянні шкоди та про необхідність покладання на відповідача обов`язку відшкодування закладу шкоди, завданої оплатою поновленому працівнику на роботі часу вимушеного прогулу в повному обсязі.
Детальніше зі справою можна ознайомитися за покликанням: https://cutt.ly/43zpZqt
Огляд судової практики підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівник Центру трудового права ВША НААУ
Публікації Вікторії Поліщук:
Якщо підприємство перебуває на окупованій території і зруйновано, то чи є можливість не виплачувати заробітну плату? https://cutt.ly/73zaHJW
Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів: адвокат Вікторія Поліщук. https://cutt.ly/j3zspWO
Кабмін визначив алгоритм бронювання військовозобовʼязаних на період мобілізації та на воєнний час. https://cutt.ly/k3UkOEB