Відповідно до статті 159 КЗпП України, працівник зобов`язаний, зокрема знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

Постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на роботодавця (стаття 160 КЗпП України).

Згідно з частинами 2, 3, 6 статті 18 Закону України «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі, якщо для продовження роботи працівник має пройти відповідний інструктаж і він відмовляється від нього, то роботодавець складає акт про відмову від проходження інструктажу з охорони праці та пожежної безпеки. Якщо не існує об’єктивних підстав, які би перешкоджали проходженню інструктажу, рішення роботодавця щодо застосування статті 46 КЗпП України стосовно відсторонення працівника від роботи є законним.

Такі дії роботодавця щодо недопущення працівника до виконання трудової функції, пов`язаної з виконання робіт підвищеної небезпеки, спрямовані на недопущення нещасних випадків на виробництві та за обставин цієї справи є виправданими.

Саме такі висновки було зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.11.2024 р. у справі № 171/455/21 (провадження № 61-9907св24). Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123061147