Судова практика з трудових спорів за липень 2024 року

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.07.2024 у справі № 308/4804/22 (провадження № 61-5814св24) про відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду

Обставини справи. Судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 вересня 2019 року у справі № 308/1912/19, залишеним без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16 лютого 2022 року та постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною третьою статті 368 КК України та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

На підтвердження погіршення стану здоров`я позивач надав: листок непрацездатності серії АДМ № 704071 за період з 07 серпня 2018 року до 09 серпня 2018 року; листок непрацездатності серії АДМ № 621285 за період з 26 жовтня 2018 року до 07 листопада 2018 року із позначкою продовжує хворіти; листок непрацездатності серії АДМ № 760255 за період з 08 листопада 2018 року до 19 листопада 2018 року із позначкою продовжує хворіти; довідка від 03 грудня 2018 року № 16/8 про перебування на амбулаторному лікуванні з 03 грудня 2018 року; консультативний висновок спеціаліста від 13 квітня 2022 року; електронне направлення від 13 квітня 2022 року № 6149-8622-8531-0579 на планову консультацію лікаря невролога. Під слідством та судом ОСОБА_1 перебував повних 39 місяців.

Обґрунтування Суду. Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої згідно з положеннями Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» він набув на підставі виправдувального вироку суду.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, з 1 098800,00 грн до 1 045 200,00 грн, апеляційний суд навів належне обґрунтування такого висновку, зокрема, зазначивши, що суд першої інстанції помилково розрахував період перебування позивача під слідством та судом, зазначивши 41 місяць, замість 39 місяців. Суди перевірили доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідили зібрані у справі докази, оцінили їх та обґрунтовано визначили розмір моральної шкоди, який є більшим за мінімально гарантований законом.

Колегія суддів Верховного Суду відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що при обчисленні моральної шкоди необхідно виходити із норм статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600,00 грн, оскільки межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування (постанова Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 552/7412/21).

Зважаючи на те, що на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції про відшкодування моральної шкоди (01 вересня 2023 року), чинною була стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», яка не передбачала розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, суди обґрунтовано визначили розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню, виходячи із 6 700,00 грн, відповідно до абзацу першого зазначеної статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік».

Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/4pkxn7hz

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.07.2024 у справі № 761/970/22 (провадження № 61-1773св24) щодо систематичного невиконання трудових обов’язків

Обставини справи. Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 06 червня 2017 року № 4 ОСОБА_1 прийнято на роботу та з 07 червня 2017 року призначений на посаду помічника начальника Сєвєродонецької КЕЧ.

Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 23 травня 2019 року № 67 помічнику начальника частини працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено догану. Догана оголошена за результатами проведення службового розслідування, згідно з наказом відповідача від 20 травня 2019 року № 63 та розпорядженням начальника Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 20 травня 2019 року № 516/4/2076, з метою встановлення причин та умов, що сприяли складанню працівниками патрульної поліції адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) стосовно ОСОБА_1.

Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 29 травня 2019 року № 68 помічнику начальника частини працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено догану. Догана оголошена за результатами проведення службового розслідування, згідно з наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 20 травня 2019 року № 62 та на підставі рапорту працівника Збройних Сил України інженера ОСОБА_4 , з метою встановлення причин та умов неповернення автомобіля «LDV Convoj 400», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на територію Сєвєродонецької КЕЧ о 18 год 00 хв 17 травня 2019 року, який закріплений за працівником Збройних Сил України ОСОБА_1 , без дозволу начальника частини, на порушення вимог наказу Міністра оборони України від 12 грудня 2016 року № 678.

Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 31 травня 2019 року № 70 помічнику начальника частини працівнику Збройних Сил України ОСОБА_1 оголошено догану за порушення вимог пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Догана оголошена за результатами проведення службового розслідування, згідно з наказом начальника Сєвєродонецької КЕЧ від 30 травня 2019 року № 69, на підставі рапорта головного інженера - заступника начальника Сєвєродонецької КЕЧ від 30 травня 2019 року № 1156, з метою встановлення причин та умов, що сприяли відсутності на робочому місці без поважних причин працівника Збройних Сил України ОСОБА_1 .Згідно з матеріалами службового розслідування 30 травня 2019 року о 16 год 00 хв позивач не був присутнім на робочому місці, на телефонні дзвінки не відповідав.

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання щорічної основної відпустки тривалістю 30 календарних днів з 30 травня 2019 року, та додаткової відпустки тривалістю 14 календарних днів з 02 липня 2019 року. 30 травня 2019 року начальник Сєвєродонецької КЕЧ погодив надання ОСОБА_1 відпустки з 03 червня 2019 року, після здачі справ та посади.

Наказом Сєвєродонецької КЕЧ від 31 травня 2019 року № 83 позивача звільнено з роботи 31 травня 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов`язків.

Обґрунтування Суду. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Подібні за змістом висновки, викладено у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 740/4649/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 757/62971/19-ц, від 20 січня 2020 року у справі № 466/150/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 345/472/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 760/4126/18.

Вирішуючи спір, суд повинен з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. При системному аналізі трудового законодавства потрібно дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову. Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України (постанова Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваних наказів від 23 травня 2019 року № 67 та від 29 травня 2019 року № 68 про оголошення доган відповідач дотримався вимог статей 147-1, 148, 149 КЗпП України.

Водночас наказ від 31 травня 2019 року № 70 про оголошення позивачу догани за прогул суди визнали незаконним та дійшли висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутнє систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, а отже, його звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним. У цій частині ОСОБА_1 постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року не оскаржує.

Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/2zupc95c

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2024 у справі № 758/4453/23 (провадження № 61-4972св24) щодо конфлікту інтересів під час представництва в суді

Обставини справи. 15 вересня 2021 року наказом № 30-к з 16 вересня 2021 року ОСОБА_3 переведено на посаду заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ.

23 грудня 2021 року ОСОБА_3 ознайомлено з інформацією про обмеження та вимоги, встановлені Законом № 1700-VII, які розповсюджуються на посадових та службових осіб виконавчої дирекції ФССУ, про що свідчить його підпис у списку правників юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ (т. 1, а. с. 222).

26 січня 2023 року наказом № 28-к ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ з 30 січня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

28 серпня 2023 року НАЗК України повідомленням № 30-10/19688-23 підтвердило, що протягом року з 30 січня 2023 року представництво ОСОБА_3 як адвоката позивача в справі за позовом до ФССУ порушує вимоги пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII.

Обґрунтування Суду. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звернення ОСОБА_3 у квітні 2023 року, тобто до спливу річного строку після звільнення з посади заступника начальника відділу представництва інтересів ФССУ в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ, в інтересах ОСОБА_1 до суду з позовом до ФССУ (правонаступником якого у справі з липня 2023 року є ПФ України) про вирішення трудового спору порушує положення пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII, яка містить пряму заборону ОСОБА_3 протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.

Неможливість ОСОБА_3 здійснювати представництво позивача в справі за позовом до ФССУ протягом року з 30 січня 2023 року відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII підтвердилоі НАЗК України у повідомленні від 28 серпня 2023 року № 30-10/19688-23.

Колегія суддів враховує, що за вимогами пункту 15 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII до повноважень НАЗК України належать надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Зазначені обставини позбавляють ОСОБА_3 права на звернення до суду в інтересах ОСОБА_1, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення його позовної заяви без розгляду.

Такі висновки узгоджуються з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 826/25346/15 (провадження № К/9901/52770/18)про те, що в силу прямої заборони пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII ОСОБА_1 був позбавлений права представляти інтереси Державної архітектурно-будівельної інспекції України, зокрема й підписувати та подавати касаційну скаргу від імені позивача.

Твердження про те, що ОСОБА_3, працюючи у ФССУ на посаді заступника начальника відділу представництва інтересів Фонду в судах та взаємодії з правоохоронними органами юридичного управління виконавчої дирекції ФССУ, виконував завдання та функції відповідно до посадової інструкції та підпорядковувався начальнику відділу та начальнику управління, не спростовують ту обставину, що він був посадовою особою ФССУ, уповноваженою на виконання функцій держави, що передбачено підпунктом «и» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII.

Доводи касаційної скарги про те, щоОСОБА_3 має право здійснювати представництво інтересів позивача до поки не розірвано договір надання правничої допомоги з його представником (визнано нечинним), або останнього не буде притягнуто до відповідальності, шляхом складання протоколу, є безпідставними та суперечать пункту 3 частини першої статті 26 Закону № 1700-VII, що містить пряму заборону ОСОБА_3 протягом року з моменту звільнення представляти інтереси будь-якої особи у справах і в тому числі в тих, що розглядаються в судах, в яких він працював на момент припинення діяльності.

Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися за посиланням: https://tinyurl.com/44npzdpc

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2024 у справі № 545/1584/23 (провадження № 61-7299св24) щодо звільнення під час перебування на військовій службі

Факт необізнаності роботодавця щодо перебування позивача на військовій службі у складі Збройних Сил України не може бути підставою для позбавлення позивача гарантій, передбачених частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Обставини справи. Відповідно до змісту наказу про звільнення від 30 березня 2020 року, 18 березня 2020 року о 19 год 35 хв було виявлено, що транспортувальник ОСОБА_1 з`явився на роботу з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: сильний запах алкоголю при видиханні, червоний колір обличчя. Про цей факт складено відповідний акт. ОСОБА_1 було запропоновано пройти до медичного пункту підприємства для огляду особи на стан алкогольного сп`яніння, в тому числі за допомогою експрес тесту Skyfine. Фельдшером ОСОБА_3 було складено протокол огляду особи на стан сп`яніння № 69 від 18 березня 2020 року, в якому було визначено ступінь сп`яніння 0,55 проміле. До роботи 18 березня 2020 року ОСОБА_1 допущений не був.

Під час службового розслідування ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що прийшов на роботу із запахом алкоголю, оскільки 17 березня 2020 року випив пляшку горілки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПрАТ «Чумак», з якими був ознайомлений особисто під розпис.

Після 18 березня 2020 року позивач відпрацював тільки два дні: 21 березня 2020 року та 22 березня 2020 року, після чого на робочому місці більше не з`являвся.

На дату звільнення (30 березня 2020 року) ПрАТ «Чумак» був проведений повний розрахунок та виплачені усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні, а саме: 4 529, 76 грн, шляхом перерахування на його банківський рахунок (картковий) НОМЕР_3 в АТ «Сбербанк».

Щодо звільнення позивача 30 березня 2020 року відомості також було надано до органів Державної податкової служби. Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування був поданий ПрАТ «Чумак» до Державної податкової служби 06 квітня 2020 року.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не з`явився до відділу кадрів ПрАТ «Чумак», йому було направлено лист на адресу, зазначену ним в особовій картці працівника, з проханням з`явитися для отримання трудової книжки до відділу кадрів ПрАТ «Чумак» за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 сам факт появи на роботі в стані алкогольного сп`яніння не оспорював, а зазначав, що відповідач звільнив його з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України, будучи обізнаним про те, що він з 27 березня 2020 року строком на три роки був зарахований на військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

27 лютого 2020 року, до дати винесення наказу про звільнення, ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством борони України про проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 132-РС від 02 липня 2022 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби 07 липня 2022 року.

25 лютого 2022 року ПрАТ «Чумак» видано наказ N 65/1/1 «Про тимчасове зупинення роботи виробничих підрозділів підприємства», відповідно до якого з 25 лютого 2022 року тимчасово зупинено роботу всіх виробничих підрозділів ПрАТ «ЧУМАК», розташованих за адресами: АДРЕСА_1, та Херсонська область, місто Каховка, вул. Південна, 1, до закінчення воєнного стану або до можливості відновити роботу вказаних підрозділів.

Обґрунтування Суду. Суди встановили, що ПрАТ «Чумак» 30 березня 2020 року звільнило ОСОБА_1 за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України. Разом з тим ОСОБА_1 27 березня 2020 року уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача з роботи на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки позивач 27 березня 2020 року уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України протягом особливого періоду.

Отже, ОСОБА_1 було звільнено до закінчення строкового трудового договору 30 березня 2020 року, коли він перебував на військовій службі у складі Збройних Сил України, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про незаконність дій роботодавця.

Слід також врахувати, що позивача не було звільнено у день виявлення проступку - 18 березня 2020 року, він ще відпрацював два дні: 21 березня 2020 року та 22 березня 2020 року.

Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/mryxame2

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2024 у справі № 750/3859/23 (провадження № 61- 339св24) щодо звільнення у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді

Обставини справи. Позов ОСОБА_1 обґрунтований, тим що наказом АТ «Чернігівобленерго» від 20 лютого 2023 року № 57-к його 20 лютого 2023 року було звільнено з посади інспектора групи технічного аудиту роботи згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Підставою для звільнення стало те, що в результаті перевірки знань з питань охорони праці і технічної експлуатації та повторної перевірки він отримав оцінки «не знає».

Обґрунтування Суду. Роботодавцеві надано право самостійно визначати, чи відповідає працівник роботі, на яку його прийнято. Висновок роботодавця про невідповідність працівника роботі має бути обґрунтованим і документально підтвердженим. Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 753/22115/18.

Суди встановили, що згідно з наказом АТ «Чернігівобленерго» від 20 лютого 2023 року № 57-к позивача звільнено з роботи 20 лютого 2023 року за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку із виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суди дійшли висновку, що підставою для проведення позапланової перевірки знань позивача з питань охорони праці та технічної експлуатації стало те, що позивач одночасно виконував роботи за двома різним розпорядженнями (на момент допуску до робіт за новим розпорядженням попереднє розпорядження не було закрите).

Суди, з урахуванням приписів пункту 3.2.2 Правил № 4, встановивши, що розпорядження на виконання позивачем робіт 16 та 18 листопада 2022 року віддавали ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_2 при видачі нових розпоряджень знав, що позивачем не були закриті попередні, дійшли правильного висновку, що саме ті працівники, які віддавали розпорядження на виконання позивачем робіт, мають відповідати за якісний і кількісний склад бригади і призначення працівників, відповідальних за безпечне виконання робіт, тому покладення відповідачем відповідальності саме на позивача, є недоречним, оскільки особи, які віддавали розпорядження на виконання робіт позивачем, не переконалися, що він може бути включений до розпорядження на виконання роботи, зазначеної в ньому.

Також судами обґрунтовано взято до уваги пояснення позивача, з яких вбачається, що фактично він виконував роботи за розпорядженнями почергово та поступово, оскільки неможливо фізично перебувати у різних місцях і виконувати одночасно роботи, доповідав про закінчення робіт, в результаті чого всі розпорядження були закриті, і будь-яких зауважень щодо виконаної ним роботи не було.

Крім того, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України та введенням воєнного стану на території України, що є загальновідомим фактом, енергетики у період масованих обстрілів України змушені працювати понаднормово для усунення пошкоджень та відновлення електропостачання, зокрема, і 15 листопада 2022 року мала місце масована ракетна атака по території України, тому залучення позивача до робіт 16, 18 листопада 2022 року за різними розпорядженнями могло бути необхідним для виконання робіт з усунення наслідків пошкоджень енергетичної інфраструктури, що мало виконуватися кваліфікованими працівниками, і ці обставини обґрунтовано враховано судами при розгляді справи.

Щодо проведення перевірки знань позивача з питань охорони праці та технічної експлуатації, суди правильно врахували, що позивач з 2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем і щороку проходив перевірки знань з питань охорони праці та технічної експлуатації, за результатами яких комісією визначалося, що позивач знає необхідні норми, востаннє таку перевірку знань позивач пройшов 15 вересня 2022 року, тобто, незадовго до позапланової перевірки. Відповідач доказів неякісного чи неналежного виконання позивачем трудових обов`язків саме через його недостатню кваліфікацію та/або рівень знань з питань охорони праці та технічної експлуатації, не надав, а наявний у матеріалах справи наказ про зменшення позивачу премії не свідчить про неналежне виконання ним обов`язків через недостатню кваліфікацію та/або рівень знань з питань охорони праці та технічної експлуатації.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання незаконним наказу про звільнення позивача, його поновлення на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, навівши при цьому відповідні розрахунки з урахуванням довідки від 27 червня 2021 року № 50/5222/01-14.

Докладніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://tinyurl.com/4hkzy74j