Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22.10.2024 р. у справі №160/20126/23 щодо вчинення мобінгу
Обставини справи. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить службу на посаді інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №3 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції. Позивач зауважує, що відповідач чинить відносно позивача умисні дії, які, на думку позивача, є мобінгом, а саме: систематично призначає позивача до несення служби у складі пішого патруля, в той час як інші поліцейські, які обіймають однакову посаду із позивачем та мають однакову з позивачем професійну кваліфікацію, призначаються до пішого патрулювання зрідка, або взагалі не призначаються.
Позивач зауважує, що у спірний період відповідач жодного разу не допустив позивача до несення служби у складі автопатруля чи у будь-який інший спосіб, чим позбавляє позивача в повному обсязі виконувати посадові обов`язки, так як виконання деяких з них в пішому патрулі недоступні.
Також позивач наголосив, що відповідач тривалий час чинить дії, спрямовані на:
обмеження функціональних обов`язків, що призводить до втрати кваліфікації;
виявлення неповаги до честі та гідності позивача шляхом їх відкритого приниження;
втрату рівня кваліфікації через одноманітний характер завдань.
Крім цього позивач зауважив, що вчинення мобінгу стосовно позивача підтверджується листуванням в групі месенджера «Telegram». Також позивач зазначив, що час проходження служби в патрульній поліції позивач стягнень за Дисциплінарним статутом не має, що доводить існування стосовно позивача особистої неприязні відповідача. Крім цього позивачем долучено до матеріалів справи розстановку сил та засобів роти №4 батальйону №3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції України в період з 11.06.2022 по 12.06.2023 на підтвердження обставин щодо мобінгу позивача зі сторони відповідача.
Обґрунтування Суду. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач, при залученні до пішого патрулювання, також здійснював також інший вид трудової діяльності, аніж піше патрулювання, а саме: залучався до регулювання дорожнього руху.
Крім цього судом першої інстанції під час розгляду справи, були опитані свідки з показань яких встановлено, що позивач під час пішого патрулювання також залучався до регулювання дорожнього руху, контрольно-режимної роботи, до охорони блокпоста та охорони об`єкта «Фортеця», а отже характер завдань, які позивач виконує під час пішого патрулювання, не є одноманітним та не обмежується виключним пішим патрулювання певної території.
З урахуванням викладеного колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що піше патрулювання позивача, яке на його думку, є втратою рівня кваліфікації, через одноманітний характер завдань, не може вважатися психологічним тиском, оскільки, функціональні обов`язки поліцейського, який перебуває у складі пішого патруля, не обмежуються в порівнянні з поліцейським, якого залучено до автопатруля, тому дії відповідача щодо незалучення позивача до автопатруля в спірний період не віднесено до форм психологічного тиску, зокрема, до необґрунтованого нерівномірного розподілу роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу, та до дій, спрямованих на обмеження функціональних обов`язків, що призводять до втрати кваліфікації, а отже в розумінні КЗпП України такі дії не є мобінгом.
Крім того, колегія суддів наголошує, що позивач вказуючи на певні факти, не посилається на жодну норму посадової інструкції, яка б не надавала повноважень виконати певні надані завдання.
Стосовно вимог щодо зобов`язання Управління Патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції утриматись від вчинення дій мобінгу стосовно ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Для вирішення питання про зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, необхідно встановити протиправність дій, бездіяльності або рішення. Вимоги зобов`язального характеру, зокрема про зобов`язання вчинити певні дії або прийняти певне рішення в такому випадку є похідними. Враховуючи наведене, оскільки ні під час розгляду справи в суді першої, ні апеляційної інстанції судом не встановлено вчинення відповідачем протиправних дій, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що підстави для прийняття рішення зобов`язального характеру у суду відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, а отже відсутні підстави для скасування судового рішення.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122483864
Постанова Рівненського апеляційного суду від 10.10.2024 р. у справі № 569/9457/23 (провадження № 22-ц/4815/765/24) про визнання факту мобінгу
Обставини справи. Позов мотивований тим, що з 01.09.2004 року позивач працював у відповідача на різних посадах. Наказом № Е.28.0.0.0/1-6711909 від 27.02.2023 року ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі в АТ КБ «ПриватБанк» на посаді Заступник Керівника Напрямку Розвиток і контроль банкоматної і термінальної мережі Північно-Західного макрорегіонального управління з 06.08.2021. З моменту поновлення його на посаді, йому надали робоче місце кабінет, проте не надали можливість виконувати свої функціональні обов`язки, не надали доступу до програм Банку, які надають можливість кожному працівнику Банку виконувати свої функціональні обов`язки. З моменту поновлення на роботі до розмови у березні з ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надходило жодних завдань чи вказівок, а фактична робота ОСОБА_1 зводилася до фізичного перебування на робочому місті згідно встановленого графіку, без надання будь-яких завдань, що також підтверджується заявами, які ОСОБА_1 надавав ОСОБА_2 та керівнику Банку.
Окрім того, позивач вважав, що в діях відповідача присутній утиск, протиправні дії (мобінг) по відношенню до нього. Обґрунтовуючи дану позицію позивач вказує, що перебування на робочому місті в продовж робочого дня, без можливості виконувати будь-яку роботу, ОСОБА_1 оцінює як вид морального катування, а відповідні дії Банку свідчать про формальне виконання рішення суду, щодо поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді.
Банк по відношенню до нього створив напружену, ворожу, образливу атмосферу, виводив працівника із психологічної рівноваги; безпідставно негативно виокремлював з колективу шляхом перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопускав ОСОБА_1 на робоче місце; безпідставно позбавляв частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень). Вказує, що відповідними діями Банк змушував ОСОБА_1 недооцінювати свою професійну придатність, тим самим створювали не рівні умови кар`єрного росту.
Обґрунтування Суду. КЗпП України виокремлює такі форми психологічного та економічного тиску, як: створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту; нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації; безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень); необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
У справі, що розглядається, щодо ОСОБА_1 не вчинено дій які б підпадали під ознаки мобінгу і ним не надано суду жодного належного, допустимого, достатнього та достовірного доказу протилежного.
Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122217042
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 10.10.2024 р. у справі № 346/1393/24 (провадження № 2/346/979/24) щодо встановлення факту мобінгу
Обставини справи. В позовній заяві позивач зазначає, що твердження відповідача, що він нібито завдав травми руки студентці ОСОБА_4 не відповідає дійсності. Позивач зазначив, що при винесенні наказу про його звільнення і трактування фрази "мобінг", відповідач не врахував положення статті 2-2 КЗпП - заборона мобінгу (цькування). Позивач зазначив, що та вважає, що саме він є жертвою мобінгу, якого належним чином на роботі не було поновлено, згідно рішення суду, та заробітна плата не виплачується, тривалий час терпить приниження.
Обґрунтування Суду. Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Надаючи оцінку вимозі позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 гривень, суд з урахуванням встановлених обставин справи, приходить до висновку, що позивачу дійсно було спричинено моральну шкоду. З урахуванням принципів справедливості, співмірності спричиненої шкоди, наслідкам які наступили, суд вважає достатньою суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 1000 гривень. Отже позовна вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, в розмірі 1000 грн.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122289766