Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.10.2024 р. у справі №340/3647/24 щодо стягнення адміністративно-господарської санкції і пені
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Аналізуючи обставини справи, суд зробив висновок, що Підприємство, маючи обов`язок створення робочого місця для особи з інвалідністю, упродовж 2023 року допустило порушення приписів статті 18 Закону, оскільки жодного разу не звітувало про наявність вакансій, на які можуть бути працевлаштовані особи з інвалідністю і не працевлаштувало таких осіб.
Це не давало можливості центру зайнятості направляти для працевлаштування осіб, щодо яких встановлена інвалідність.
Відповідач зобов`язаний сплатити адміністративно-господарську санкцію і пеню відповідно до приписів статті 20 Закону.
Суд не виявив помилок у обрахунку санкції і пені, який наданий Фондом.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122390968
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р. у справі №520/17022/24 щодо нормативу працевлаштування людей з інвалідністю
Суд зазначає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно вжило необхідних заходів по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22 та від 29.11.2023 у справі № 200/5659/21.
Так, судом з матеріалів справи не встановлено дотримання відповідачем нормативу щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю в 2023 році.
У відзиві на позовну заяву позивач зазначив, що в третьому кварталі 2023 р. середня кількість працівників складала 8 осіб, і в третьому кварталі, 09.08.2023 року було працевлаштовано особу з інвалідністю.
Так, матеріалами справи підтверджується, що повідомленням про прийняття працівника на роботу від 08.08.2023 та наказом № 31 від 08.08.2023 відповідач працевлаштував особу з інвалідністю - ОСОБА_1 з 09.08.2023, однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем будь-яких дій для працевлаштування осіб з інвалідністю до 09.08.2023.
Працевлаштування однієї особи з інвалідністю в серпні 2023 року не свідчить про виконання відповідачем нормативу щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю в 2023 році.
Так, під час розгляду справи відповідач належних доказів вжиття ним заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю або виконання ним нормативу щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю в 2023 році до суду не подав.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122516274
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 р. у справі №160/16734/24 щодо працевлаштування людей з інвалідністю
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем самостійно здійснено працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.
Так, відповідно до трудового договору №04871200030 від 03.02.2012, за направленням Орджонікідзевського міського центру зайнятості між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останнього прийнято на посаду сторожа.
Окрім того, відповідачем надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1, 2, 3 та 4 квартали 2023 року, відповідно до яких, кількість працівників, яким, відповідно до чинного законодавства, встановлено інвалідність, становить 1 особа.
Таким чином, у відповідача протягом 2023 року працювала особа з інвалідністю, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.
Отже, оскільки роботодавцем вжито заходів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості встановленої нормативами, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у заявленому у позові розмірі, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122478549
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24.10.2024 р. у справі № 120/8206/24 щодо виконання нормативу з працевлаштування людей з інвалідністю
Як встановлено судом, згідно податкового розрахунку сум доходів за 2023 р. на господарстві в 1 і в 2 кварталі 2023 р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила до 8 осіб. З 3 кварталу 3 місяця 2023 р. середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 осіб, відтак, має бути забезпечено 1 місце для особи із інвалідністю.
Так спірним у даній справі є те, що відповідач зазначає, що у нього відсутній обов`язок працевлаштовувати особи з інвалідністю до вересня 2023 р., оскільки середньоблікова чисельність штатних працівників господарства за 2023 р. становила менше 8 осіб.
Згідно податкового розрахунку та відомостей про нарахування заробітної плати на господарстві працювало: - в 1 кварталі 1 місяця 2023 р. - 5 осіб; - в 1 кварталі 3 місяця 2023 р. - 5 осіб; - в 2 кварталі 1 місяця 2023 р. - 6 осіб; - в 2 кварталі 3 місяця 2023 р. - 6 осіб; - в 3 кварталі 1 місяця 2023 р. - 6 осіб; - в 3 кварталі 2 місяця 2023 р. - 6 осіб.
Отже, середньоблікова чисельність штатних працівників господарства за 2023 р. становила менше 8 осіб. Відтак, дійсно до вересня 2023 р. у позивача був відсутній обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.
В подальшому, згідно податкового розрахунку та відомостей про нарахування заробітної плати, на господарстві працювало: - в 3 кварталі 3 місяця 2023 р. - 11 осіб; - в 4 кварталі 1 місяця 2023 р. - 12 осіб; - в 4 кварталі 3 місяця 2023 р. - 6 осіб.
При цьому, з травня 2022 р. у відповідача працював ОСОБА_1 , що підтверджується наказом №6 , якому з жовтня 2023 р. надано статус особи із інвалідністю. Зважаючи на ту обставину, що до вересня 2023 р. у відповідача був відсутній обов`язок працевлаштовувати особи з інвалідністю та в жовтні 2023 р. на господарстві працювала особа із інвалідністю, суд доходить висновку, що відповідач у 2023 році виконував обов`язки, покладені на нього законодавством та виділив і працевлаштував особу з інвалідністю. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відносно відповідача -відсутні.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122549085
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 р. у справі №160/19642/24 щодо виконання нормативу з працевлаштування
Судом встановлено, що відповідачем не забезпечено працевлаштування 1 особи з інвалідністю, із врахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2023 рік становила 8 осіб, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно якщо працює від 8 до 25 осіб становить 1 особа, якій за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність. Проте відповідачем вказані вимоги не виконано.
Так як, відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2024 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ним, в розмірі 28081,33 грн., то позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.
Оскільки, відповідач не виконав нормативу по працевлаштуванню у 2023 році осіб з інвалідністю та в строк до 15.04.2024 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте ними, в розмірі 28081,33 грн., то позивачем складено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік. Вказаний розрахунок розміщено в електронному кабінеті відповідача.
В матеріалах справи відсутні докази, що у відповідача на протязі всього 2023 року при середньооблікової чисельності штатних працівників в кількості 8 осіб була працевлаштована або створено місце для працевлаштування однієї особи з інвалідністю та вживання заходів спрямованих на його зайняття, тобто відсутні докази виконання нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, як це передбачено статтею 19 Закону № 875-ХІІ.
Отже, станом на дату розгляду справи відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік на загальну суму 28081,33 грн., доказів протилежного суду не надано.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122549489