Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02.09.2024 р. у справі №759/9034/24 (пр. № 2-а/759/124/24) щодо відмови від військової служби з релігійних переконань

25.04.2024 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 складено постанову №579 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 03.04.2024 звертався із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про заміну військової служби на альтернативну (невійськову), оскільки з 1996 року він являється охрещеним свідком Єгови. Також 03.04.2024 ОСОБА_3 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 із листом-повідомленням про не явку по бойовій повістці, оскільки він являється свідком Єгови і його глибокі релігійні переконання, які не дозволяють проходити військову службу.

Обґрунтування Суду. Згідно Переліку релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю віднесені Свідки Єгови. Із системного аналізу Закону України «По альтернативну (невійськову) службу» та Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби та перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 10.11.1999 року №2066, вбачається, що хоча альтернативною службою є служба, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби, однак, передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.

У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2004 р. №195 затверджено Перелік видів діяльності, якими можуть займатися громадяни, що проходять альтернативну (невійськову) службу.

Пунктом 15 Розділу II Положення №2066 визначено, що рішення місцевої держадміністрації про направлення громадянина на альтернативну службу або про відмову в направленні на альтернативну службу протягом п`яти календарних днів видається заявникові та надсилається у територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому громадянин перебуває на військовому обліку.

Оскільки позивач має право на виконання свого військового обов`язку шляхом його заміни на альтернативну (невійськову) службу, тому останній заявив про своє бажання скористатись правом альтернативної служби.

Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» альтернативна (невійськова) служба під час війни не визначена. Відповідно до ст. 23 цього Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Суд враховує, що в період дії воєнного стану та згідно Указів Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та №65/2022, не обмежуються конституційні права та свободи людини та громадянина, передбачені ч. 4 ст. 35 Конституції України, згідно якої у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою. Суд зазначає, що ч. 4 ст. 35 Конституції України не встановлює заміну альтернативної (невійськової) служби лише строковою військовою службою. З системного аналізу цієї норми Конституції України вбачається, що заміна альтернативною (невійськовою) службою здійснюється всіх видів військової служби, у тому числі під час воєнного стану (а особливий період).

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121310796

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2024 р. у справі №308/13652/24 щодо непред’явлення військово-облікового документу

Відповідно до ч. 3ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він є особою чоловічої статі у віці 28 років, та в порушення описаних вище норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не пред`явив на вимогу працівника поліції та представника територіального центру комплектування військово-обліковий документ.

При цьому суд констатує, що факт не пред`явлення на вимогу працівника поліції військово-обліковий документ не заперечується стороною позивача.

Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що представники ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснили перевірку позивача через електронну базу даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» й не врахували примітку до ст. 210 КУпАП, оскільки ч. 6ст. 22 Закону №3543-XII передбачає обов`язок громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період проведення мобілізації (крім цільової) мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою поліцейського. Тобто, вказана норма передбачає обов`язок не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред`являти його за вимогою уповноважених осіб.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121565531

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13.09.2024 р. у справі №610/3433/24 (провадження № 3/610/812/2024) щодо притягнення до відповідальності особи, яка не склала протоколи про адміністративні правопорушення

Обставини справи. ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем, майором, начальником відділення обліку мобілізаційної роботи заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто військовою службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, та на якого наказом від 25.12.2022 №235 покладено обов`язок складання протоколів про адміністративні правопорушення щодо порушення призовниками, військовозобов`язаними резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в АДРЕСА_2, вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, під час воєнного стану, а саме: не склав та не забезпечив складання уповноваженими підлеглими посадовими особами адміністративні протоколи за статтями 210 та 210-1 КУпАП. Дата виявлення правопорушення 26.08.2024.

Обґрунтування Суду. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП, повністю доведеною та підтвердженою такими доказами: протоколами про військові адміністративні правопорушення, постановою про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України; списками осіб, які відповідно до звернень вчинили адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП, рапортами поліцейських щодо ухилення від виконання військового обов`язку; копією журналу реєстрації протоколів та постанов про адміністративні правопорушення, заявою про визнання вини у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121592854

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.09.2024 р. у справі № 489/4531/24 (провадження № 2-а/489/60/24) щодо порушення права на отримання професійної правничої допомоги

Аналізуючи обставини справи, пояснення сторін та досліджені матеріали судом встановлено, що уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 не вжито жодних дій щодо надання особі, яка притягалась до адміністративної відповідальності, а саме ОСОБА_1, можливості реалізувати своє право на отримання професійної правничої допомоги.

Позивач та його представник стверджують, що захисник ОСОБА_1 адвокат Мартишко В.А. перебував біля входу до ІНФОРМАЦІЯ_6 на час розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Не зважаючи на вказану обставину та на те, що ОСОБА_1 заявляв клопотання про необхідність скористатись правничою допомогою, така можливість йому надана не була. Про вказане свідчить звернення представника ОСОБА_1 до патрульної поліції, а також опосередковано підтверджується поясненнями представника відповідача ОСОБА_4, який в суді поясняв, що приміщення РТЦК в умовах воєнного стану має особливий статус та доступ до нього обмежено.

Такими діями відповідач порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, відповідно і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121594466

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13.09.2024 р. у справі № 712/9029/24 (провадження №2-а /712/123/24) щодо порядку застосування частини 3 статті 210 КУпАП

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги Постанови КМУ від 30.12.2022 № 1487, яка набрала чинності 05.01.2023.

Згідно фабули інкримінованого адміністративного правопорушення вбачається, що воно є триваючим, оскільки позивач не оновлював свої данні «протягом років» та не оформив військово-обліковий документ, однак відповідач не зазначає будь-який нормативно-правовий акт, який був чинний на дату початку вчинення адміністративного правопорушення.

Порушити вимоги Постанови КМУ від 30.12.2022 № 1487 позивач міг лише з 05.01.2023 (з дати набрання чинності Постанови КМУ).

Суд також зазначає, що оскаржувана постанова містить посилання на порушення відповідачем ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Указана стаття цього Закону має назву «Обов`язки органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, закладів освіти, посадових осіб, призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виконання правил військового обліку».

Відповідно до ч. 11 ст. 38 цього Закону призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

Оскаржувана постанова не містить конкретно, у чому полягає порушення позивачем вимог ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частина 3 ст. 210 КУпАП в чинній редакції передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Разом з тим, ст. 210 КУпАП було викладено в новій редакції відповідно до Закону України №3696-ІХ від 09 травня 2024 року, який набрав чинності 19.05.2024.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Закон України від 09.05.2024 № 3696 посилив відповідальність за ст. 210 КУпАП. Отже він не має зворотну силу.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121596620