Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 04.11.2024 р. у справі №566/1129/24 (провадження №2-а/566/20/24) щодо оновлення даних
Обставини справи 23 серпня 2024 року ТВО начальника склав протокол про адміністративне правопорушення №175 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яким звинувачено Особу у тому, що він «...не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим ВРУ, свої персональні дані через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або районному (міському) ІНФОРМАЦІЯ_3, та по даний час, що є порушенням п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних затвердженого постановою від 30.12.2022 року №1487».
27 серпня 2024 року, ТВО начальника розглянувши справу про адміністративне правопорушення встановивши, що у діях міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та постановою №2/175 притягнув Особу до адміністративної відповідальності і наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень.
Накладення штрафу за неоновлення військово-облікових даних без повної та всебічної перевірки доступності цієї інформації в інших базах є необгрунтованим та свідчить про недотримання вимог чинного законодавства України. Він є керівником ТОВ «ЕДВАНС EЛIT», а тому його персональні дані містяться в державних реєстрах податкової та міграційної служб. Йому, як керівнику підприємства, надсилалося розпорядження від ІНФОРМАЦІЯ_2 №2/4061 від 22.08.2024 відповідно до якого він був зобов`язаний здійснити оповіщення військовозобов`язаних працівників та забезпечити їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2. Наявність офіційного розпорядження, направленого на його адресу свідчить про те, що відповідач був обізнаний із його статусом та мав можливість отримати необхідну інформацію.
Обґрунтування Суду. З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами свого висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та як наслідок - наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.210 КУпАП не застосовуються за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
З матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП (у розумінні примітки до ст.210 КУпАП).
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122891968
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06.11.2024 р. у справі № 522/13088/24 щодо застосунку «Резерв+»
Як стверджує позивач, ним представнику ІНФОРМАЦІЯ_5 було надано видану на його ім`я замість військового квитка обліково-послужну картку, сформований та роздрукований за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» військово-обліковий документ, в графі «Категорія обліку» якого зазначено «Військовозобов`язаний», а також паспорт громадянина України.
Проте, з протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що роздрукований за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» військово-обліковий документ щодо відповідності зазначеним у ньому даним наявним у відповідних базах обліку не перевірявся. Не містять такі дані і у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Суд враховує, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17.
Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210 КУпАП, оскільки на момент складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови 29.07.2024, електронний військово-обліковий документ, який має таку саме юридичну силу як і паперовий, міг бути перевірений співробітниками відповідача.
При цьому, будь-яких доказів на спростування адміністративного позову відповідачем не надано.
Зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за викладених в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення обставин, враховуючи те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена без достатніх доказів, які б підтверджували його вину за ч.3 ст.210 КУпАП.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122848257
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 р. у справі №320/19530/24 щодо медичного огляду та нерозгляду заяви на відстрочку
Щодо доводів про необхідність проходження медичного огляду та лікування, зазначених у тому ж таки листі від 07.03.2024, то, по-перше, доказів прийняття рішення про проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби позивача відповідач суду не надав; по-друге, на момент виникнення спірних відносин законодавство не передбачало обов`язок військовозобов`язаного пройти медичний огляд перед вирішенням питання про надання відстрочки від військової служби.
При цьому, суд зауважує, що, враховуючи мету проведення медичного огляду (визначення придатності до військової служби), його проходження військовозобов`язаним не є необхідним та доцільним у разі наявності права на відстрочку від призову на військову службу відповідно до закону. На користь такого висновку свідчить і те, що в подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яким врегульовано питання надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації і пунктом 63 якого визначено, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У той же час, суд наголошує, що саме до повноважень районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки належить обов`язок прийняття рішення про відстрочку від призову (позитивне або відмова).
У спірному випадку, відповідач на заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих документів, відповіді по суті не надав, юридично значимого рішення не прийняв, у листі від 07.03.2024 стосовно поданої у лютому 2024 року заяви лише вказав про необхідні, на думку РТЦК та СП, дії позивача, проаналізовані вище, відповідного рішення за результатами розгляду не надано.
Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. Разом із тим, фактично у цій ситуації ІНФОРМАЦІЯ_2 саме утримався від прийняття рішення, не надав доказів розгляду заяви позивача про надання відстрочки із прийняттям рішення по суті.
У той же час, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122842646
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.11.2024 р. у справі № 211/5234/24 (провадження № 2-а/210/30/24) щодо неприбуття за повісткою
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру,
хвороба громадянина,
воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів наявності поважних причин не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122854587
Рішення Кобеляцього районного суду Полтавської області від 08.11.2024 р. у справі № 532/2207/24 (провадження 2-а/532/22/2024) щодо заміни на альтернативну службу
Обставини справи. 23 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено оскаржувану постанову № 2257 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Інкримінований склад адміністративного правопорушення визначено так: «…. Гр. ОСОБА_1 … скоїв адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч.3 ст. 210-1, а саме: порушення військовозобов`язаним Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою КМУ від 30.12.2022 р №1487, ч. 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ч.10 ст.1 закону України Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: 21.06.2024 р. не з`явився по бойовій повістці, служити відмовляється через релігійні переконання…..»..
Обґрунтування Суду. Суд встановив, що ОСОБА_1 письмовою заявою від 21.06.2024 в межах встановлених строків повідомив Полтавський РТЦК таСП про те, що він не підлягає призову під час мобілізації на особливий період, чим виконав вимоги п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 в контексті триденного строку повідомлення про причини неприбуття у строк визначений у повістці на відправку. Подання письмової Заяви від 21.06.2024 р. із доказами, які засвідчують право на альтернативну (не військову) службу під час мобілізації не становить склад інкримінованого адміністративного правопорушення та не підлягає кваліфікації у вигляді пасивної поведінки суб`єкта правопорушення.
Також з пояснення ОСОБА_1 вбачається, що « … (він) не відмовляється працювати на користь держави, але проти служити у воєнних структурах чи під наглядом воєнних у зв`язку зі своїми релігійними переконаннями» ( Протокол № 2257 від 18 липня 2024р.).
Окрім того, Третім Відділом Полтавського РТЦК та СП та Полтавським РТЦК та СП всупереч вимогам п.п. 1, 8, 9, 11 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, не дано відповідь і в той же час не відмовлено у розгляді і задоволенні заяви ОСОБА_1 від 14 та 21 червня 2024 р., з якими він звертався особисто і прохав про заміну військової служби - невійськовою, саме з релігійних підстав, оскільки є Свідком Єгови.
Як свідчать матеріали справи, позивач письмово звернувся з відповідними заявами до відповідача у зв`язку з наявними у нього релігійними переконаннями, які є несумісними з військовою службою, та просив замінити виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою.
Тобто, оскільки позивач має право на виконання свого військового обов`язку шляхом його заміни на альтернативну (невійськову) службу, тому останній заявив про своє бажання скористатись правом альтернативної служби.
Потрібно визнати протиправною та скасувати постанову №2257 від 23 липня 2024 р. за справою про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень) грн.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити.
Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122903873