Самовільне залишення військовослужбовцем місця служби або військової частини, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу є правопорушенням. За самовільне залишення військової частини може наступати:

• Адміністративна відповідальність. Стаття 172-11 КУпАП передбачає, що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, -тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб. Діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п’ятнадцяти діб.

• Кримінальна відповідальність. Відповідно до вимог статті 407 Кримінального кодексу України, злочином визнається: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю понад три доби, але не більше місяця, а також вчинене в умовах особливого періоду, воєнного стану чи бойовій обстановці. Обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, є мета, яка полягає у тому, що військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби тимчасово.

Відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, гарантії, передбачені частинами другою і третьою цієї статті, не поширюються на осіб, які визнані винними у вчиненні кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби (військових кримінальних правопорушень) під час особливого періоду і вирок стосовно яких набрав законної сили. Систему військових злочинів та їх видів та відповідальності за них складають 34 статті (ст. 401 – 435) КК України. До таких злочинів також належать самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407) і дезертирство (ст. 408).

Відтак, до отримання роботодавцем вироку, який набрав законної сили, за працівником зберігається місце роботи і посада. Роботодавець немає можливості звільняти працівника або вчиняти інші дії.