Припинення трудових відносин за власним бажанням. Як підсилити свою позицію за допомогою норм Європейської соціальної хартії (переглянутої)?

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Аналогічні положення містяться в Європейській соціальній хартії (переглянута) від 03.05.1996 р. (ратифікована Україною 14.09.2006 р.).

Так, ст. 1 Хартії визначає, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на працю сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Згідно із ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Керуючись нормами Європейської соціальної хартії та вимогами трудового законодавства України, будь-який працівник має право звільнитися за власним бажанням. Законодавством України визначено право особи вільно обирати собі місце роботи та припиняти трудові відносини за власним бажанням, будь-яких обмежень не допускається, оскільки це порушує невід`ємне право особи на вільний вибір праці.

У разі, якщо роботодавець відмовляє у звільненні працівника за його бажанням, то існує порушення права позивача на припинення трудових відносин. Працівник має право подати позов про визнання трудових відносин припиненими.

Підготувала Вікторія Поліщук, адвокат, медіатор, Голова Комітету з трудового права НААУ, керівник Центру трудового права та соціального забезпечення ВША НААУ.

Цікаві публікації лектора:

• Аналіз судової практики з питань призупинення дії трудового договору за березень 2023 року. https://cutt.ly/Q5eqpNK

• Чи поширюється інститут мобінгу на правовідносини, що складаються між директором та власниками? https://cutt.ly/G5eqIxn

Зареєструватися на найближчі заходи лектора:

• Вебінар «Військовий облік та бронювання працівників: нові роз’яснення і практика — 2023». https://cutt.ly/35w6IY5

• Вебінар «Протидія мобінгу на роботі. Інструкція із захисту». https://cutt.ly/T5w6GFn

• Вебінар «Право адвоката на відпустку: законодавчі гарантії, судова та дисциплінарна практика». https://cutt.ly/25B5Jee

Більше про заходи з підвищення кваліфікації адвокатів у розкладі Вищої школи адвокатури НААУ: https://cutt.ly/g9AAiVQ